Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

У той самий день пам'ять преподобного Мирона Лустинника, і преподобного Авраама, єпископа Карійського в Месопотамії, і преподобного Кирила Філософа, учителя слов'янського.

Місяця лютого в 15-й день

Житіє і страждання святого апостола Онисима, одного із сімдесятьох

У Коласах, що у Фриґії, був муж знатний і сановитий на ім'я Филимон. Він вірив у Христа і єпископського пізніше сану сподобився, і до святих сімдесятьох апостолів приєднався лику. У того Филимона перед апостольством його був раб на ім'я Онисим. Він мав прогрішення якесь перед своїм паном і покарання боявся, утік від нього і прийшов до Риму, і побачив святого апостола Павла в путах, чув від нього проповідь святу і навчився святої в Господа нашого Ісуса Христа віри. Хрестив його апостол, якому він служив у Римі зі святим Тихиком, і виявився йому благопотрібним у служінні. Тоді святий апостол Павло, посилаючи святого Тихика з посланням своїм до колосян, послав з ним і цього святого Онисима, як же при кінці листа пише: "Усе, — каже, — що про мене, розповість вам Тихик, любий брат, і вірний служитель, і співробітник в Господі, його ж я послав до вас власне для того, щоб ви довідалися про нас і щоб утішити серця ваші, з Онисимом, вірним і любим братом нашим, що від вас, все вам розкажуть, що тут". Це писав апостол через Тихика, а через Онисима написав осібне Послання до Филимона, пана його, просячи його, щоб пробачив Онисиму прогрішення його і щоб прийняв його не як раба, але як брата улюбленого і як самого того Павла, апостола. Називає ж апостол у посланні своєму Онисима дитиною своєю: "Прошу тебе, — каже, — за свою дитину, яку ж я народив у путах своїх, про Онисима, колись тобі непотрібного, нині ж і тобі, і мені благопотрібного, його ж відіслав до тебе, ти ж його, тобто моє серце, прийми". Филимон же зробив те з радістю: Онисима люб'язно прийняв і свободою його обдарував, і знову відіслав до Риму до святого апостола Павла, щоб там йому служив, хотів-бо того Павло святий. Про це ж у Посланні тому написано: "Хотів [Онисима] в себе затримати, щоб замість тебе послужив мені у путах за благовіствування, без твоєї ж волі нічого ж не захотів робити, щоб не вимушене добро твоє було, а вільне". І був святий апостол Онисим у Римі, служачи святим апостолам аж до кончини їхньої. Поставили ж вони його єпископом на добровіщання Слова. І після кончини їхньої, вийшовши з Риму, багато обійшов градів і країв, Христа проповідуючи: в Іспанії, Коринті, у Колосах, у Патрах, тоді в Ефесі після святого Тимотея і після святого Иоана Богослова престол прийняв. Відомо ж про його в Ефесі єпископування із послання святого Ігнатія Богоносця", який пише зі Смирни до Ефесян, коли вели його з Антіохії до Риму на поїдання звірам. Знайшов Онисим святий путь у Смирні з деякими ефесянами, пише-бо святий Ігнатій до ефесян так: "Велику кількість вашу в ім'я Боже прийняв в Онисимі, який у любові невимовний, ваш у плоті єпископ, його ж прошу в Ісусі Христі любити вас, і вас всіх прошу, щоб були на нього подібні. Благословенний-бо Той, Хто подав вам, достойним, такого єпископа мати". І знову писав звідти до своїх антіохійців, кажучи: "Цілує вас Онисим, ефеський пастир". Звідси відомо, що Онисим святий після обходу багатьох країв і градів осів в Ефесі, старий уже був, пас же там Церкву Божу якийсь час. Потім невірні взяли його і звідтіля до Риму за царювання Троянового привели і Тертулові-єпарху на допит представили. Спитав же його Тертул-єпарх: "Хто ти?" Відповідав Онисим: "Християнин". Сказав єпарх: "Якого ти чину?" Відповів Онисим: "Був колись рабом одного мужа, нині ж — раб вірний благого Владики Господа і Спаса нашого Ісуса Христа". Сказав єпарх: "Яка була причина твого до иншого пана переходу?" Відповів Онисим: "Пізнання істини, зненавидження ідолопоклонства". Сказав єпарх: "За яку ціну проданий ти своєму новому господареві?" Сказав Онисим: "Божий Син Ісус Христос чесною Своєю кров'ю викупив мене від загибелі, переселив на нетління, як же написано в нашому Письмі: "не тлінним сріблом чи золотом відкуплені ви від суєтного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю, як агнця, непорочного і чистого Христа". Сказав єпарх: "Яке суєтне життя являють ваші Писання, скажи нам". Сказав Онисим: "Суєтним життям є беззаконне перелюбство, що за малу насолоду тілесну вічний вогонь для пристрасних гріхолюбців готує; сріблолюбство, заради нього ж ближнього ображають; чарування, яке з бісами мешкає і є корінням всілякого підступу і ловитви; гордість, що зарозумілістю над иншими підноситься; заздрість, що Каїна й инших багатьох навчила братовбивства; злослов'я і язик неосідланий, який, наче хмара, на всіх насміхання поширює; лицемірство та брехня — ворог істини, приятелька диявола, нею ж і Єву заплямував всезлісний; гнів — прокляття винахідник, і війни побуджувач, й убивства батько; пияцтво, що мешкає з нестриманістю, сестра ж його — пристрасті до насолод і матір — сквернослів'я, чужа доброму помислу, потворна ж норовом і словом. Те все сказане — це життя суєтне. Після цього такого суєтного життя джерелом і матір'ю є служба, яку ідолам робите. Вона-бо — основа блудодіяння, вчителька небачення Бога, осліплення розуму, вона будує солодке насолод лоскотання, честі чужа, воює проти Господа всіх, намагаючися зруйнувати межі істинного богошанування, вождь смерти, служителька-змія, їжа злих, чесноті супротивна, що втікає від нетління, проповідниця пагубного вашого закону, приятелька кровопролиття, князь ненависти. Вона ловить простих небаченням Бога. Пітьми та мороку щира клопотальниця, чужа світлій благодаті, служителів своїх ланцюгами діл безчесних зв'язуючи, хулителька скверна, котра марнослав'я навчає, що сивих страців безчестям наповнює, наказуючи їм на голос труби жерців танцювати. Вона цноту дівочу губить, вона залізом і мечем празники свої розчиняє, вона пролиттям крови худоби і її нечистотами виявляє нечистоти своєї безсоромности. Вона оголює плоть мужів посеред града і нагими їх жінкам являє, вона таїнства свої здійснює від убивства і перелюбства і, наче човен, уми людські різними ідолобісся видіннями збурює, то велячи жерцям своїм куштувати від отруйних зміїв, то ж богів чужих їсти намовляє. Заколює вола і волові приносить жертву, вівцю