Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

Завдяки Ігорю я знаю номер квартири, тому без проблем знаходжу потрібні двері. Я важко дихаю, руки ноги трусяться і це не через те, що я піднявся на п'ятий поверх. Усвідомлення того, що нас розділяють лише декілька метрів розриває голову.

Я ще не знаю, як я себе поведу, але впевнений, що не піду, поки ми не поговоримо. Нехай гляне мені в очі і пояснить свій вчинок.

Мій телефон оживає і я неохоче витягую його з кишені, та дивлюсь на екран. Знову дзвонить Каміла. Я мав зустрітись з покупцями. Та зараз мені зовсім не до цього, тому тисну відбій і взагалі вимикаю його. Не хочу, щоб мені хтось заважав розбиратись з Настею.

Щосили тисну на дзвінок і прикриваю вічко долонею, щоб не бачила мене. Довго чекати не приходиться. Чую тихі кроки з тієї сторони, потім клацання замка і двері відкриваються.

Настя підіймає на мене очі і блідне. Перша її дія, це закрити двері, але я впираюсь в полотно долонею і ввалююсь всередину, змушуючи дівчину тим самим відступити назад.

-        Стас, - видихає вражено.

-        Не чекала мене? - сердито ричу.

Зараз мій погляд готовий зітерти її в порошок.