Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

 Я люблю тебе, донечко. Обіймаю міцно, міцно моя хороша. Пробач і зрозумій, якщо зможеш.

 Твій тато Олександр.»

 Дочитавши листа. Мене душив біль і сльози. Як же ми з тобою схожі, таточку. Якби ти тільки знав. Я вже зробила найбільшу помилку, вирішила за нас двох, без права вибору. Я зруйнувала кохання всього свого життя.

 Якби ж ти знав, як твої слова були б доречні три роки тому. Можливо, тоді ціна мого кохання не була б така висока. Обнявши лист, як найцінніший скарб, захлинаючись сльозами, промовила я в порожнечу. Я спробую віднайти Алекса і розповісти йому всю правду. Це найменше, що я зможу для нього зробити. Можливо тоді мене відпустить минуле.

І я люблю тебе, таточку...