Читати книгу - "Характерник, Дмитро Чорнота"

- Думали про те. І далі думаємо. За те і сперечались з Іваном коли ти зайшов. Чекаємо розвідників. До ранку чекаємо. Вранці будемо вирішувати. Іди відпочивай. 

- Паливода вийшов з хати кошового і попрямував до свого куреня. Після довгої подорожі і справді потрібно було відпочити.

Він прокинувся, коли сонце наблизилось до обрію. Кухар саме закінчував готувати вечерю. До куреня почали сходитись козаки, які до цього займалися своїми справами. Всі підходили до Северина і, вітаючись з ним, розпитували про подорож. Вдень цього майже ніхто не робив, бо всі розуміли, що зараз козакові треба відпочити. Це було неписане правило, як власне і майже всі правила і закони Коша. На вечерю був куліш та м’ясо дикої кози. Хтось із козаків ще вдень пішов на полювання, яке видалось доволі вдалим. Звісно, тут же з’явилися фляги з горілкою та медовухою. Розмови потекли рікою. Курінь наповнився веселим гулом. Вже дехто взяв до рук бандуру і завів веселої пісні. Хтось з козаків відреагував на це і пішов відбивати гопака. Северин вийшов на вулицю подихати свіжим повітрям. Проте за день сонце так нагріло землю і будівлі, що тут дихалось не набагато легше. Тому Паливода спустився до річки і присів на прибережну траву. Тут повітря було прохолодним і приємним. Трава заспокоювала тіло своїм свіжим дотиком, а помірний плескіт хвиль заспокоював думки.

Близько двадцяти років тому він так само сидів на березі ріки і намагався заспокоїти серце і розум. Це був його перший похід. Ще за тиждень до того до Северина підійшов курінний і сказав, щоб той готувався. Скоро планується похід і його, Северина, покликано взяти в ньому участь. Радості молодого джури не було меж. Адже після першого походу, якщо покаже себе гідно, його приймуть до лав справжніх козаків і будуть вважати за рівного. Вихід запланували на ранок. Хлопець всю ніч не міг заснути і під ранок прийшов на берег річки, щоб зібратися з думками. Паливода багато чув від бувалих козаків про походи та битви. Багато страшних речей, за їх словами, відбувалося в поході. Він не боявся. Але це був невідомий для нього бік козацького життя. Тому хвилювався неймовірно. Головне не підвести товаришів. Це для молодого джури було б гірше за смерть. Так він сидів, тамуючи частий стук серця аж поки не почув сигнал до збору. Северин тут же підскочив і побіг до свого куреня. 

- Гей, козаче, - покликав його курінний, - чи все зібрав, що потрібно для походу?

Северин тільки кивнув у відповідь, радіючи з того, що сам курінний назвав його козаком. До того його називали: хлопче, джуро, малий або за іменем. Прізвища «Паливода» він на той час ще не мав. Всі необхідні речі він вже тиждень як приготував і щодня перебирав їх, щоб упевнитись що все на місці.