Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

Він пояснив, що людська сфера, коли хтось має форму енергетичної кулі, — це будь-яка енергія, що проходить крізь простір у межах цієї кулі. Зазвичай ми сприймаємо не всю людську сферу цілком, а, мабуть, одну тисячну від неї. На його думку, якщо взяти це до уваги, то стає очевидним величезний обсяг того, що робили прадавні маги — вони видовжили себе в лінію, у тисячу разів довшу за зріст людини у формі енергетичної кулі, і сприймали всі енергетичні волокна, що проходили крізь цю лінію.

На його наполягання я докладав титанічних зусиль, щоб осягнути нову модель енергетичної конфігурації, яку він мені окреслив. Нарешті після тривалої муштри я зумів осягнути ідею енергетичних волокон усередині й зовні світної кулі. Та коли я думав про величезну кількість світних куль, модель у моїй голові розсипалася. У безлічі світних куль, доводив я, енергетичні волокна, розташовані зовні однієї з них, хоч-не-хоч будуть усередині прилеглої. Тож у безлічі не може бути ніяких енергетичних волокон за межами світної кулі.

— Зрозуміти це все — вправа явно не для твого розуму, — відповів він, уважно вислухавши мої доводи. — Я не маю способу пояснити, що саме розуміють маги під волокнами всередині й зовні людської форми. Коли видці бачать енергетичну форму людини, вони бачать одну-єдину енергетичну кулю. Ідея безмежної кількості світних куль походить з твого знання про людські юрби. У всесвіті енергії є лише окремі індивіди, самі, оточені безмежністю. Ти мусиш побачити це на власні очі!

Тоді я засперечався з доном Хуаном, що безглуздо казати мені «побачити це на власні очі», коли він знає, що я не можу. І він запропонував позичити в нього енергію й скористатися нею для бачення.

— Як я можу це зробити? Позичити вашу енергію.

— Дуже просто. Я можу змусити твою точку збирання зміститися в іншу позицію, більш придатну для безпосереднього сприйняття енергії.

Вперше на моїй пам’яті він навмисне заговорив про те, що робив увесь цей час, змушуючи мене увійти в якийсь незбагненний стан усвідомлення, який кидав виклик моєму уявленню про світ і про самого себе, стан, який він називав другою увагою. Тож, аби змусити мою точку збирання зміститися в позиціїо, більш придатну для безпосереднього сприйняття енергії, дон Хуан ляснув мене по спині між лопатками з такою силою, що мені забракло повітря. Я подумав, що, мабуть, зомлів, чи що удар змусив мене заснути. Раптом я вже дивився — чи то мені снилося, ніби дивлюся — на дещо буквально за межами слів. Яскраві нитки світла стриміли звідусіль і в усіх напрямках, нитки світла, не схожі ні на що, що коли-небудь спадало мені на думку.

Коли я відновив подих чи то прокинувся, дон Хуан вичікувально дивився на мене.

— Що ти бачив?

І коли я чесно відповів:

— Від вашого удару я побачив зірки, — він зігнувся навпіл від сміху.

Він зауважив, що я ще не готовий зрозуміти будь-яке незвичне сприйняття, яке міг отримати.

— Я змусив твою точку збирання зміститися, — продовжував він, — і на мить ти побачив у сновидінні волокна всесвіту. Але тобі поки що бракує дисципліни або енергії, щоб по-новому впорядкувати свої однорідність і цілісність. Прадавні маги були довершеними майстрами такого впорядкування. Так вони бачили все, що може бачити людина.

— Що означає по-новому впорядкувати однорідність і цілісність?

— Це означає увійти до другої уваги, зберігши точку збирання в її новому положенні, і не дати їй повернутися на початкове місце.

Потім дон Хуан озвучив для мене традиційне визначення другої уваги. Він сказав, що прадавні маги називали другою увагою результат фіксації точки збирання в новому положенні і що вони розглядали другу увагу як зону всеохопної діяльності, таку ж, як і увага повсякденного світу. Він наголосив, що в користуванні магів дійсно є дві повні зони: маленька під назвою «перша увага», вона ж — усвідомлення нашого повсякденного світу, вона ж — фіксація точки збирання в її типовій позиції; і значно більша зона — «друга увага», вона ж — усвідомлення інших світів, вона ж — фіксація точки збирання в кожній з величезної кількості позицій.

Дон Хуан допоміг мені пережити незбагненне в другій уяві за допомогою методу, який називав магічним прийомом — м’якого поплескування по спині чи сильного удару по ній на рівні лопаток. Він пояснив, що своїми ударами зміщував мою точку збирання. З моєї точки зору дослідника, такі зміщення означали, що моє усвідомлення входило в найтривожніший стан незрівнянної чіткості, стан надсвідомості, яким я послуговувався короткі проміжки часу і в якому міг зрозуміти все без особливих передмов. Це був не дуже приємний стан. Здебільшого він нагадував дивний сон, такий насичений, що звичайне усвідомлення блякло в порівнянні з ним.

Дон Хуан обґрунтував незамінність такого прийому, сказавши, що за звичайного усвідомлення маг навчає своїх учнів основних понять і процедур, а в другій увазі дає їм абстрактні й детальні пояснення.

Зазвичай учні взагалі не пам’ятають цих пояснень, але й все ж якимось чином накопичують їх, достеменно незмінні, у своїх спогадах. Маги скористалися цією уявною особливістю пам’яті й перетворили спогади про все, що траплялося з ними в другій увазі, в одне з найважчих і найскладніших традиційних завдань магії.

Цю уявну особливість пам’яті й завдання спогадів маги пояснюють тим, що кожного разу, як хтось входить у другу увагу, точка збирання розташована в іншій позиції. Отже, пам’ятати — означає зміщувати точку збирання в ту саму позицію, в якій вона була на час входження до другої уваги. Дон Хуан запевняв мене, що маги не лише здатні пригадати все цілком і повністю, а ще й оживляють усе пережите в другій увазі самим поверненням точки збирання в кожну з окремих позицій. Він також запевнив мене, що маги все життя присвячують виконанню цього завдання спогадів.

У другій увазі дон Хуан надав мені дуже вичерпні пояснення магії, знаючи, що точність і відданість такій настанові залишаться зі мною, достеменно незмінні, протягом усього мого життя.

Про цю рису достеменності він казав:

— Вивчити щось у другій уяві — зовсім як вивчити в дитинстві. Те, що ми засвоїли, лишиться з нами на все