Читати книгу - "Мені потрібна свобода, Аріна Спел"

Після сніданку, щоб якось згаяти час, я пішла в бібліотеку. Потрібно було знайти книги про історію і основи магії. Щоб заповнити пробіли в знаннях. Колишня Айрін не надто переймалася цим. Воно й не дивно, навіщо перенаванжуватися непотрібною інформацією. Мені ж конче необхідно було дізнатися чим більше, щоб потім, в академії, не бути цілковитою дурепою. 
Взявши дві книги, перші ліпші, на які натрапила, пішла у свою кімнату. О, почитати було що, я так захопилася, що навіть на обід не вийшла. Поїла в кімнаті. 
Розпочала, звісно, з історії. І так, світ в якому я опинилася - Нерос . Один великий континент, на якому знаходиться декілька королівств. На чолі кожного з них правитель, титул успадковувався, звісно, лише достойним нащадком. Якщо, народжувався «пустий» чи дівчинка, то на трон сходив найсильніший притенден з найближчих родичів. «Пусті», до числа яких входила і я, це діти перевертнів, в яких так і не проявилася їх друга сутність . Причини цьому невідомі,  хоча є підозри, що можливий варіант змішування видів. Існували перевертні не тільки пантери, сусіднє королівство - вовки, ведмеді та й лиси. Потомство між видами непередбачуване, дитина могла отримати подобу будь-кого з батьків, а могла й взагалі бути просто людиною. Хоча й у чистокровних теж бувало по всякому. Тому, генофонд старанно берегли. Ціннішого товару, ніж наречена, з хорошої гілки годі було й уявити. Перевертні були верхівкою суспільства, правлячим колом. Основна ж маса- звичайні люди. Ніхто нікого не притісняв, ніякого рабства чи кріпацтва. Подекдуди, люди займали чималі посади, серед них були й маги, з немалим потенціалом. 

Наше королівство Пантер , от вже пʼять років очолював молодий король Кайлен Візорт. Ніяких войн, чи сутичок. Все мирон-благо. Коли на престолі сильний монарх, спокуси розпочинати чвари ні в кого не виникає. 

Цього року, його величність, виповнилося тридцять(майже мій одноліток з минулого життя) , а це граничний вік для одруження. Нащадків такому сильному магічно перевертню не так легко й отримати. На це підуть у кращому випадку роки, можливо й десятиліття. Отже, для дотримання давньої традиції, проводився відбір наречених. Де за місяць Король повинен обрати одну - єдину і неповторну супутницю життя. Кохання на віки вічні. Бла-бла-бла одним словом. На практиці, все вирішино за заздалегідь . З найкращих і най чистокровніших сімей вибирали дівчину, яка й повинна була стати королевою, й виконати свою священну місію, народити спадкоємця. 
Боже, дякую тобі, що це не я. Бо тоді б мене точно ніхто не відпустив у моє щасливе й безтурботне майбутнє. А сімейна ідилія закінчиласья б десь через місяць-півтора, передчасною смертю одного з щасливих молодят. І не факт, що моєю…..

Так, майже шоста вечора. Треба швидко бігти на вечерю, а потім на випробування. Бо спізнюся знову аж на цілу хвилину, й ненароком пораню чуйну психіку монарха. 
Коли забігла до кімнати, де вже всі вечеряли, не одразу й зрозуміла чого всі знову витріщаються на мене. Ну, звісно, я ж не первдяглася, зачіску не змінила, не навішала коштовностей на себе, з думкою про те, щоб затьмарити новорічну ялинку. Сяйте, дівчатка, сяйте. Все для вас, на моєму фоні ви просто неперевершені, саме втілення досконалості. 
Після вечері, ми всі вийшли в простору залу, де на нас вже чекали його величність та принц. Цей, взагалі, до чого тут весь час? Вони, що, одну на двох жінку вибирають? Чи зайнятися йому нічим? О, дайте вгадаю, вирішив підтримати братика, у такому важкому завданні. Це ж не кожному під силу перебирати дівчат, відшукувати мінуси в характері, зовнішності. Це ж яку силу волі треба мати, щоб так стійко принести себе в жертву королівству й одружитися заради спасіння престолу. Ба більше, по переду чекає подвиг не меншої величини- зачаття спадкоємця. 
Я не переставала дякувати вищим силам, що все це не про мене, і ніяким боком мене не стосується. Не вилетіла сьогодні, через три дні буду вільна. Теж мені біда. Навіть зʼявиться можливість почитати книги, й з необхідними знаннями чкурнути звідси чим подалі. 
Які ж вони , сволоти, все такі красиві. Хоч мушу визнати, по різному. Остін, не будив у мені жодних почуттів, просто гарна картинка, та й по всьому, можливо, ми б змогли стати друзями у якомусь іншому житті, а от його брат - його врода дратувала мене й опускалася тяжінням внизу живота. Друзями нам не стати - а от ворогами , запросто. 
-Сьогодні, у кожноі з вас буде можливість поспілкуватися з його величність особисто, звісно у моїй присутності, щоб не виникало ніяких непорозумінь-розпочав Остін,- обдумайте, що ви хочете розповісти і що запитати, бо це унікальна можливість. Результати будуть через три дні. Зараз вам треба визначитися з черговістю. Розпочнемо за десять хвилин. 
Його величність весь час сяяв своєю посмішкою, хоч було видно, як важко йому стримати відчай, від перспективи провести декілька годин у тісному спілкуванні з нареченими. На мене, звісно, навіть не дивився, що було дуже добрим знаком. 
Ой, що тут почалося. Де й поділися скромні й тихі дівчата. Одна поперед одної вимагала права йти першою. Шанс потрапити до ще не замученого короля ніхто прогавити не хотів. Врешті, зійшлись , на жеребі. Я ж спокійно заявила, що прийму на себе удар долі, й піду останньою. Багато хто подивився на мене як на несповна розуму, але звісно переконувати ні в чому не стали. Виявилося, останні можуть і не дочекатися, якщо його величність занадто втомиться чи виникнуть невідкладні справи. Ця перспектива вселила в мене неабияку надію, було б чудово, просто чудово. 
Ну от, з черговістю визначились, всі стали в рядочок. 
-Чи є якісь питання? -це було , мабуть реторично, і знову ж таки, мені б промовчати, та куди вже там. Хто ж мене зупинить, якщо я сама не в змозі цього зробити.

-А чи можу я почекати на свою чергу в саду? В альтанці, наприклад. Коли прийде моя черга, хтось зі слуг зможе мене покликати.- я намагалася  вимовити все це найбільш ласкавим тоном, на який була здатна, мило кліпаючи віями. Вийшло чи ні - не мені судити. 
-Хіба вам не цікаво, хто скільки пробуде в кабінеті, які питання ставитимуть, що питати на томість, щоб не повторюватись? - мила руденька дівчинка дивилася на мене з щирим здивуванням, здається, питання теж було щире.