Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

— Ліко, як у тебе так виходить? — запитав капітан у мене.

— Чуйка?

Капітан усміхнувся.

— Ти відчула, що щось не чисто?

— Було відчуття, що ви щось знаєте, але мені не говорите. Дядько так регулярно робив, ось і часом відчуваю підступ.

— Ще питання як ти у своєму юному віці знайшла стародавній вівтар.

— А це не секрет, це міська визначна пам'ятка. Але занадто мало людей ризикує туди спуститися. А ті, хто ризикнули, відсотків дев'яносто п'ять загинули зірвавшись. Сама двічі мало не зірвалася.

— І чого ти тільки в таке небезпечне місце лазила?!

— Ну як, навіщо, страшно цікаво, — сказала з усмішкою.

— Зараз тут перетрясемо постояльців і Ніл тебе відвезе, будеш його сусідкою. На виду під наглядом, надійніше.

У свій новий дім потрапила вже після десятої вечора. І зараз дуже актуальними виявилися тітчині запаси. Вона навіть потурбувалася, щоб це було довго збереженим. І склала мені більшу частину сухим пайком і те, що взагалі потрібно готувати. І в окремій термосумці бутерброди і м'ясо з овочами. І мені тільки залишилося це увімкнути чайник і зробити собі чай і погріти бутерброди.

Вранці на роботу я вирушила з Данилом і Наталкою.

— Як спалося на новому місці?

— Добре, ніхто не хропів.

Вони розсміялися. А мені насамперед уранці довелося докладно описати всю ситуацію, у яку я потрапила. А простіше кажучи, набрати той компромат, що я записала на диктофон. І правильно оформити.

— Ти так швидко набираєш! — захопився один із хлопців.

Натиснула на кнопку зберегти рапорт. І відповіла:

— Написати курсову за тиждень не реально. А за тиждень до захисту більш ніж реально.

Хлопці розсміялися. А Данило запитав:

— Чи не вже з власного досвіду?

— Так, це була курсова на третьому курсі.

— Я подивився твої оцінки, і ти з відзнакою закінчила. Як так?

— Ну, я в лікарню потрапила, але це не було виправданням і відстрочкою для захисту. Бо брати тишком-нишком носили ноутбук із мобільним інтернетом, і я двома пальцями швидко клацала по клавіатурі. За місяць зібрала матеріали. Накидала все, що стосується теми. А коли зняли гіпс із рук і відпустили додому за тиждень оформила курсову.

— Я так розумію було зламано дві руки?

— Дві руки, нога і всі ребра. Мене машина переїхала двічі, навмисно. Не люблять білявих у середній площині. І кепка не завжди рятує, щоб прикрити волосся.

— І навіть за таких травм, Анжеліка хочу зауважити, слабо сумісні з життям, тобі не дали відстрочку?! — Данило гарчав не гірше за мого дядька.

— Поблажка від куратора була в тому, що мені не зараховували прогулів. Хоча після захисту він отримав по рогах від ректора.

Почула сміх шефа.

— Щодо рогів, я так розумію це не алегорично?

— Так. Уже не темний, але рогатий і характер козлячий.

— Мила характеристика.

— Найбільш щадна. Тому що через рік його звільнили і заслали в нижню площину. А з ректором я просто зіткнулася в коридорі після захисту. На нозі ще був гіпс, а я вчилася стрибати на милицях і при цьому не вбитися. Руки слабенькі ще були.

— Ти рапорт написала? — кивнула Данилу — Перешли мені. І я вислав тобі матеріали по корпорації МИР, що ти зібрала. Наталка працюватиме з тобою.

Задоволено посміхнулася. Ми з Наталкою сіли вдвох за мій комп'ютер, я ще раз швидко подивилася всі зібрані мною матеріали справи.

— Ти щось досліджувала?

— Тільки поверхнево, мене вони стали чіпляти тільки останнім часом. Після того як дізналася, що у них є філія в нашій площині. А це означає, що є ідіоти, які й тут користуються їхніми послугами.

— Скільки років вони тут працюють? — одразу вхопилася.

Колега задумалася, а я полізла на їхній офіційний сайт одразу перевіряти.

— Сорок років, — сказала Наталка.

— Отже, вже є клієнти, потрібно знайти, у кого закінчується контракт. І простежити за ним.

— Поясни.

— Те, що я зняла, як одного вбили, це мало, щоб закрити корпорацію. Ось дивись їхній контракт — я його записала на відео потім оцифрувала. Тут йдеться дуже обтічно, що вони виконають бажання клієнта, натомість отримають його тіло після смерті. Тут далі прописано, що тіло вони забирають максимально швидко. А дрібним шрифтом ось тут розписано навіщо їм тіла — для створення зомбі, які працюватимуть на рудниках. Навіть говориться на яких саме рудниках і скільки років. На жаль, усе це законно. Не законне тільки вбивство, навмисне. Але одного випадку замало. Ще потрібно довести, що попередні смерті були не випадковістю, або природною смертю. І не важливо, що всі вони були рівно через десять років після укладення контракту.

— Як ти збираєшся довести, що смерті були не випадкові?

— По перше, нам потрібен препарат, що вони колють жертвам. По друге, потрібен труп, а краще не один. Досліджувати вже піднятих зомбі марно. Вони отруєні отрутою рудників. А ще краще щиросердне зізнання починаючи від виконавців. Але там такі бугаї рогаті працюють, що жах. Ось чисто теоретично тут рогатих не може бути?

— Навіть практично їм тут не вижити.

— Це ж добре! Зараз шукаю бідолах, що уклали контракт і сподіваюся, у когось він закінчується найближчими днями, або, на крайній випадок, роками. Найцікавіше, що контракт можна розірвати, теж прописано дрібним шрифтом. Просто потрібно повернути в грошовому еквіваленті те, що було витрачено на виконання бажання.

Ми трохи помовчали, а я знайшла потенційних жертв, яких можуть убити найближчим часом.

— Так-с у найближчого клієнта контракт закінчується через тиждень. І він явно щось запідозрив, дивись, де він живе і головне як!

— Ні фіга собі! Він у більшій безпеці, ніж будь хто з нас, хто не укладав контракт. І що ти робитимеш, стежитимеш за іншим?

— До наступного ще півроку. Піду з цим спілкуватися.

— У сенсі підеш.

— У прямому сенсі напрошуся до нього в гості.