Читати книгу - "Селіна: Пробудження Лунарії, Марія Захарчук"

Селіна ступила в Ліс Ельдор і відчула, як навколишній світ змінюється. Ліс був настільки величезний і древній, що здавався майже живим. Великі дерева, що сягали до самого неба, мали величезні корені, які спліталися і перепліталися, утворюючи природний лабіринт. Листя, що тремтіло від легкого вітру, було різних відтінків зеленого, від яскраво-смарагдового до м’якого бірюзового, створюючи ілюзію рухомого океану.
Відповідно до підказок, Селіна пройшла через зелені ворота з переплетених гілок. Вони вели вглиб лісу, де світло стало м'якішим і загадковішим. Лісові стежки звивалися і розгалужувалися, створюючи ілюзію нескінченності. Селіна відзначала, як світло пробивається крізь густу крону дерев, пронизуючи її золотими і сріблястими променями, і як тріщини у стінах дерев з'являються і зникають під впливом світла і тіні.
Коли вона просувалася далі, звук води став чіткішим. Легкий, але постійний шум річки вказував на напрямок. Вона дійшла до струмка, який протікав через ліс і вирішила слідувати вздовж нього, сподіваючись знайти підказки або знак, який вказував би їй подальший шлях.
Невдовзі Селіна натрапила на частину лісу, де рослинність здавалася особливо густою, а земля — м'якою і вологою. Здається, ця ділянка лісу була магічною, адже дерева тут були покриті блискучим мохом, а квіти, які розквітали, мали неймовірні кольори і виблискували під місячним світлом.
У глибині лісу Селіна побачила стародавні руїни, що частково були поглинуті природою. Це місце виглядало як забута частина лісу, наповнене чарами і древньою магією. Вона розуміла, що тут їй слід шукати відповіді, адже саме сюди вказували підказки, отримані від лісового духа. Селіна вела себе обережно, знаючи, що цей ліс може приховувати як небезпеки, так і можливості.

Продовжуючи свій шлях, вона зосередилася на пошуку прихованих знаків і знаків, які могли вказати їй, як досягти кінцевої мети її подорожі. Ліс Ельдор був красивим, але також таємничим і загадковим, і Селіна відчула, що кожен її крок наближає її до розкриття нових таємниць.
Селіна просувалася все глибше в Ліс Ельдор, коли раптом відчула, як під ногами земля стала крихкою  Вона зробила ще кілька кроків, і раптом грунт під нею провалився. Селіна опинилася в глибокій ямі, що була прихована під товстим шаром листя і гілок. Яма була досить глибокою, і стіни її були вкриті слизьким мохом, що робило підйом майже неможливим.

У пастці було темно, і Селіна почала відчувати паніку, але швидко взяла себе в руки. Вона оглянула яму і зрозуміла, що без сторонньої допомоги не вибереться. Вона закричала, сподіваючись, що хтось її почує.

Через деякий час вона почула легкий шурхіт і побачила, як до краю ями підійшла ельфійка. Її вуха були загострені, а очі світліли в темряві, відбиваючи місячне світло. Вона дивилася на Селіну з м'якою усмішкою.

- Ти потрапила в пастку, яку використовують для захисту нашого лісу від незваних гостей, - пояснила Ліра. - Але я бачу, що ти не маєш злого наміру. Мене звати Ліра, зараз я тобі допоможу.

Ліра дістала з-за спини тонку, але міцну мотузку і спустила її вниз до Селіни.
- Тримайся міцніше, - сказала ельфійка і почала обережно витягати принцесу з пастки. Коли Селіна піднялася нагору, Ліра допомогла їй сісти на землю і дати віддихатися.

- Дякую тобі, Ліро, - сказала Селіна, глибоко вдихаючи. - Я ніколи б не вибралася звідси без твоєї допомоги. Мене звати Селіна, я принцеса Лунарії.

- Немає за що, Селіно, - відповіла ельфійка. - Я чула твої крики і прийшла на допомогу. Але тепер нам потрібно діяти обережніше, адже Ліс Ельдор має багато таких пасток для незваних гостей.

Ліра розповіла Селіні про те, як уникати подібних пасток і показала, які знаки на землі і деревах вказують на їхнє місцезнаходження. Вони продовжили свою подорож разом, і Ліра вирішила провести Селіну через найбільш небезпечні ділянки лісу, використовуючи свої знання про місцевість і магію, щоб забезпечити їхню безпеку.

Як тільки Селіна та Ліра пройшли далі вглиб Лісу Ельдор, вони виявили чарівне озеро. Вода в ньому світилася м'яким блакитним світлом, а навколо росли квіти, що випромінювали ніжний аромат. Озеро виглядало мирно, але Ліра знала, що його води можуть бути оманливими.

- Це озеро має силу створювати ілюзії, - попередила Ліра. - Воно може показати тобі те, чого ти найбільше бажаєш, але не давайся обманутися.

Селіна підійшла до краю озера і побачила своє відображення. Раптом, вона побачила образи своєї родини, щасливої і разом. Вона ледь не вступила у воду, але Ліра втримала її за руку.

- Це лише ілюзія, Селіно. Пам'ятай, що ми тут не для цього.
- Ліра, а озеро може створити ілюзію для тебе чи іншого ельфа?
- Так, ельфи також можуть бачити в цьому озері те, чого найбільше бажають. Озеро має здатність створювати ілюзії для будь-кого, хто дивиться в його води, незалежно від того, чи це людина, ельф, чи інша магічна істота. Воно бачить та втілює глибокі бажання і мрії, щоб спробувати заманити тих, хто наближається до його берегів. Навіть ельфи, які володіють великою мудрістю та магічними знаннями, можуть стати жертвами його ілюзій, якщо не будуть обережні. 
Завдяки мудрості Ліри та її попередженню, Селіна змогла відірватися від чарів озера і продовжити свою подорож. Вони покинули береги озера, ще більш рішучими виконати свою місію і не піддаватися спокусам, що зустрічаються на їхньому шляху.

Після того, як Селіна та Ліра пройшли випробування Озера Ілюзій, їх чекала нова небезпека — лісові духи, які охороняли серце Лісу Ельдор. Ці духи були давніми істотами, які захищали магію лісу від чужинців.

Як тільки Селіна та Ліра заглибилися в ліс, навколо них почали з'являтися примарні фігури. Лісові духи виглядали як напівпрозорі створіння, схожі на вітри, які могли змінювати форму та розчинятися у повітрі. Вони оточили подорожніх, створюючи навколо них коло.

Один з духів виступив вперед і звернувся до Селіни:
- Хто ви такі і чому прийшли до нашого лісу? Ніхто не проходить через ці землі без дозволу!