Читати книгу - "Селіна: Пробудження Лунарії, Марія Захарчук"

Селіна відчула напругу в повітрі і зрозуміла, що їм доведеться боротися, щоб продовжити свій шлях. Ліра, знаючи магічні властивості духів, приготувалася до захисту.

- Ми не хочемо шкоди, — відповіла Селіна. - Ми шукаємо допомоги, щоб врятувати наші королівства від зла.

Але духи не повірили їй. Один з них різко змахнув рукою, і сильний вітер піднявся, відкидаючи Селіну та Ліру назад. Битва почалася.

Ліра використовувала свою магію, щоб створювати захисні бар'єри від атак духів. Її енергія світиться яскравим зеленим світлом, відбиваючи удари ворожих створінь. Вона знала, що фізичні атаки не матимуть ефекту на духів, тому спрямувала свою магію на розсіювання їхньої енергії.

Селіна, у свою чергу, використовувала ліхтар Лісового Духа, який вона отримала раніше. Вона знала, що ліхтар має здатність розсіювати темряву та знімає чарівні ілюзії. Вона направила його світло на духів, і це зменшило їхню силу, змушуючи відступити.

Селіна пам'ятала підказки Лісового Духа, які допомогли їй раніше. Вона зрозуміла, що духи реагують на зміни в енергії лісу. Вона згадала, що потрібно слухати голоси вітру та використовувати природні підказки для боротьби з ними.
- Слухай вітер! — крикнула вона Лірі. - Він розкаже нам, де їхні слабкі місця!
Ліра зосередилася на звуках вітру і зрозуміла, що вітер вказує на місця, де духи менш захищені. Вона направила свою магію саме туди, де вітер був найсильнішим, розсіюючи духів один за одним.
Після тривалої боротьби, духи почали відступати. Їхні форми розчинилися у повітрі, залишаючи ліс спокійним. Найстарший дух звернувся до Селіни та Ліри:
- Ви довели свою сміливість і чесність. Ми дозволимо вам пройти, але пам'ятайте — наш ліс завжди буде стежити за вами.
Селіна та Ліра подякували духам і продовжили свій шлях. Вони знали, що попереду ще багато викликів, але ця битва зробила їх сильнішими та рішучішими у своїй місії.
Після битви з духами, Селіна та Ліра отримали нову впевненість у своїх силах та союзниках. Вони зрозуміли, що довіра та співпраця є ключем до подолання будь-яких перешкод. Вони також знали, що лісові духи тепер спостерігатимуть за ними, готові допомогти у разі потреби.

Після битви з лісовими духами, Селіна та Ліра продовжили свій шлях до серця Лісу Ельдор. Пройшовши крізь густий ліс, Селіна та Ліра опинилися перед великою печерою, що була частково захована під корінням стародавніх дерев. Вхід до печери був прикрашений павутинням, що виглядало, як мереживо, яке блищало в місячному світлі.
Ліра зупинилася і обережно подивилася на павутиння: 
- Це лігво Арахніуса. Нам потрібно бути дуже обережними. Він надзвичайно сильний і хитрий.
Селіна кивнула, розуміючи, що їх чекає небезпека. Принцеса боялася павуків, але розуміла, що без цього випробування шлях продовжити вони не зможуть. Тому вони обережно увійшли в печеру, освітлюючи шлях ліхтарем Лісового Духа. Всередині було темно, холодно і сиро. Їхні кроки лунали в тиші, і вони відчували, як щось рухається в тіні.
Раптом перед ними з'явився величезний павук з чорним, блискучим тілом і червоними очима. Його лапи були довгі та гострі, а павутиння, що він сплів, було схоже на магічні пастки.
- Хто сміє турбувати мій спокій?— прогарчав Арахніус. Його голос був глибоким і відлунював в печері.
Селіна крокнула вперед, тримаючи ліхтар перед собою: 
- Ми шукаємо допомоги, щоб врятувати наші королівства. Ми прийшли з миром і не хочемо завдати шкоди.
Арахніус розсміявся:
- Мир? У моєму лігві немає місця для миру. Ви повинні пройти моє випробування, щоб довести свою гідність.
Павук створив навколо себе павутину, що почала світитися, утворюючи магічні символи. - Ви повинні знайти ключ у цій павутині, щоб відкрити двері, які ведуть до серця лісу. Але будьте обережні — ця павутина наповнена пастками.
Селіна і Ліра знали, що повинні діяти швидко і розумно. Вони почали обережно розплутувати павутиння, уникаючи магічних пасток, які могли їх паралізувати або завдати болю.
Ліра використала свої магічні здібності, щоб відчути енергію пасток і направити Селіну в безпечні місця. Вона зосередилася на аурі павутиння, шукаючи найбільш стабільні і безпечні ділянки.
- Тут! — крикнула Ліра, вказуючи на одну з ділянок павутиння. - Ключ повинен бути тут.
Селіна уважно розплутала це місце і знайшла маленький золотий ключ, який випромінював м'яке світло. Вона підняла його і показала Арахніусу.
Арахніус уважно подивився на ключ і знову розсміявся: 
- Ви пройшли моє випробування. Ви гідні продовжити свій шлях.
Він зробив жест своїм павутинним тілом, і частина печери розчинилася, відкриваючи прихований прохід. Селіна та Ліра крокнули вперед, дякуючи Арахніусу за його милість.
- Будьте обережні, — попередив Арахніус. "Далі на вас чекають ще більші випробування.
Зустріч з Арахніусом навчила Селіну та Ліру важливості співпраці і взаємної підтримки. Вони зрозуміли, що їхні об'єднані зусилля можуть подолати будь-які перешкоди, і що навіть найбільші вороги можуть стати союзниками, якщо виявити гідність і сміливість.
Вони продовжили свій шлях, тепер ще більше рішучі врятувати свої королівства від зловісного прокляття.

Щоб не загубити книгу, додай її в свою бібліотеку та підпишись на мене щоб не пропустити всі глави книги та виходу наступних. Обіцяю, тобі сподобаьться книги☺️☺️☺️❤️❤️❤️