Читати книгу - "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Фух, ледве встигла, - мовила дівчина, відхекуючись. - Ви тут хоч без мене не починали, сподіваюся?
- Ні, ні, що Ви! - принц був заінтригований такою сміливістю. - Лише Вас і чекали.
- От і добре, а то якось не гоже було мені запізнюватися!
Оторопілі гості дивилися то на зухвалу незнайомку без манер, то на господарів.
- Музики, починайте! - гукнув король, щоб позбутися в’їдливої тиші.
Заграла музика і всі почали танцювати. А зацікавлений принц вже почав пробиратися крізь натовп до гості. Та якось дивно ступала і теж йшла йому на зустріч.
- Чи можу я запросити Вас на танок? - мовив принц, підійшовши впритул до дівчини.
- Та ти що… Я можу до тебе на ти? - раптом запитала.
- Звісно, жодних проблем, - погодився той, все ще дивуючись такій милій зухвалості.
- Ага, добре, то я й кажу, ти що з глузду з’їхав? Який танок? - і вона демонстративно припідняла сукню і показала свої кришталеві черевички.
- Красиві… - замилувався принц.
- А користі від них жодної, - запевнила. - Тільки мозолі собі понатирала. Хто ж це у скло ноги суне??
- Тоді ходімо у сад, посидимо там, поспілкуємось! - запропонував юнак.
- А чого б ні, - знизала плечима. - Тільки я не дійду сама.
Принц зрозумів натяк, взяв свою нову знайому на руки і поніс у сад. Там він посадив її на лавці та сів поруч.
Вони почали розмовляти про все на світі. Попелюшка розповіла про свою любов до прибирання та друзів-звірів, а принц - про неорганізованість та невміння швидко приймати рішення.
Тим часом на балу всі дівчата, потанцювавши і побачивши, що принц десь здимів, почали потихеньку розходитися. Наші сестри теж вирішили поїхати додому. Вони помітили, що принц вже поклав око на Попелюшку, тож все йшло за планом.
В цей час принц не міг намилуватися своєю новою знайомою і вперше в житті вибір його серця був очевидним. Дівчину ж, здавалося, щось постійно муляло. Та і юнак, що сидів з нею поруч не особливо її чіпляв. Так, симпатичний, багатий. Але ж сам зізнався, що неорганізований і прибирати не любить. І хто це його так виховав? А ще це взуття кляте…
- Не проти, якщо я цей кришталевий непотріб зніму? - запитала дівчина, перебиваючи розповідь принца про його хобі.
- Та, будь ласка…
Попелюшка зняла один черевичок і зітхнула полегшено. Коли почала знімати інший, побачила, що її сестри поспішають до брички.
- Гей, це що за неподобство, - обурилася вона. - Сестри!!! Ви куди без мене???
В одному кришталевому черевичку, Попелюшка, навіть не обертаючись на принца, побігла до своєї карети.
- Незнайомко! - крикнув принц навздогін. - Ти забула… - він підхопив черевичок, та дівчина, здавалося, і не помітила пропажі. - Як хоч тебе звати? Де живеш? - він вже біг навздогін, та нова знайома виявилася удвічі швидшою.
- Треба починати робити зарядку щоранку, - мовив сам до себе захеканий юнак.
Попелюшка ж приїхала додому розлючена.
- Хто це сестру на самоті з якимось чоловіком кидає? - грізно мовила вона, щойно переступила поріг.
- Нам здалося, що тобі цікаво і весело! - мовила старша сестра.
- А перепитати не можна було? - все ще обурювалася дівчина.
- Заважати вам не хотіли, - прошепотіла середня.
- Це все ваше виховання дурне! Заважати вони не хотіли! А хай вас… - Попелюшка не договорила, і, махнувши на сестер рукою, заспішила до власної кімнати. Грюкнули двері та через декілька секунд вона знову вийшла.
- Якщо мене хтось із слуг принца шукатиме, ви мене не бачили і не знаєте! - і знову заховалася у кімнаті.
Домашні лише мовчки переглянулися.
Наступного дня дійсно почався пошук незнайомки. Вирішено було шукати її по кришталевому черевичку, залишеному в саду. Король з королевою були настільки раді, що їхній син поклав око хоч на когось, що вони організували цілу пошукову операцію з виявлення потенційної невістки. Тільки б вона не встигла передумати!
Попелюшка з кімнати виходити не хотіла. А ось її родина була налаштована серйозно. Батько виглядав у вікно королівських слуг, боячись, що вони пройдуть повз. Нарешті під вечір вони завітали й у їхній дім.
- Наказом короля мусимо перевірити всіх дівчат, що живуть в будинку! - мовив слуга з порогу. - Доньки є?
- Є три! - відповіла мачуха радісно.
Старша і середня сестри швидко почали приміряти черевичок і, на їхнє щастя, він був занадто малим.
- А третя де? - запитав слуга, оглядаючись.
Батько мовчки показав очима на зачинені двері кімнати.
- Іменем короля, відчиняйте, пані! - у відповідь тиша.
Слуга навалився на двері і вибив їх. За ними він побачив дівчину, яка зробила з простирадла мотузку і намагалася втекти через відчинене вікно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки навиворіт, Ньюбі Райтер», після закриття браузера.