Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Божество різанини 📚 - Українською

Читати книгу - "Божество різанини"

388
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Божество різанини" автора Ясміна Реза. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 14
Перейти на сторінку:
тацю для кави.

Аннет гикає, проте цього разу не блює.

АЛЕН: Цуцику, можна ж було піти до туалету!

МІШЕЛЬ: Еге, а вашому костюмові дісталося!..

Повертається Веронік із тазиком і ганчіркою. Тазик дають Аннет.

ВЕРОНІК: Це точно не може бути через мій «клафуті»!

МІШЕЛЬ: Це нерви, а не «клафуті». Просто нерви.

ВЕРОНІК (до Алена): Не хочете привести себе до ладу у ванній кімнаті? О Господи, мій Кокошка[5]! Боже мій милий!

Аннет гучно блює до тазику.

МІШЕЛЬ: Та дай ти їй «Примперан»!

ВЕРОНІК: Не одразу ж! Вона нічого не проковтне.

АЛЕН: А де у вас ванна кімната?

ВЕРОНІК: Ходімо, я покажу.

Веронік і Ален виходять.

МІШЕЛЬ: Нічого, це все нерви. Нервовий криз. Аннет, ви ж мати. Хочете ви того чи ні, але ви — мати. І я розумію вашу тривогу.

АННЕТ: Ммм…

МІШЕЛЬ: У мене є приказка: не можна подолати те, що подолало тебе.

АННЕТ: Ммм…

МІШЕЛЬ: У мене це відлунює у хребцях. Раптом що — шию зводить.

АННЕТ: Ммм… (Блює ще трохи.)

ВЕРОНІК (повертається з іншим тазиком, в якому видно губку): Що ж тепер робити з бідолашним Кокошкою?!

МІШЕЛЬ: Я спробував би «Містер Пропер»… Складно буде висушити… Або ж ти промий сторінки водою і поприскай парфумами.

ВЕРОНІК: Парфумами?!

МІШЕЛЬ: Візьми мій одеколон «Курос», я й так ним не користуюся.

ВЕРОНІК: Папір пожолобиться.

МІШЕЛЬ: Можна присушити феном і притиснути книжками. Чи попрасувати — пригадуєш, ми так робили з квитками?..

ВЕРОНІК: Ех…

АННЕТ: Я куплю вам новий альбом.

ВЕРОНІК: Це раритет! Наклад давно вичерпано!

АННЕТ: Мені дуже шкода…

МІШЕЛЬ: Ми дамо з ним раду. Дозволь, Веро.

Веронік з огидою подає йому тазик з водою та губку.

Мішель починає чистити книжку.

ВЕРОНІК: Це перевидання двадцятирічної давнини каталогу виставки п’ятдесят третього року в Лондоні!..

МІШЕЛЬ: Сходи за феном. І принеси «Курос». Він у шафі для рушників.

ВЕРОНІК: У ванній зараз її чоловік.

МІШЕЛЬ: Він же там не голий! (Веронік виходить, а Мішель продовжує чистити.) Отак. Більшу частину прибрав. Тепер трохи протерти альбом про долганів[6]… Я на хвилинку. Зараз повернуся.

Виходить, забравши цебро.

Веронік і Мішель повертаються разом. Вона — з флаконом одеколону, він — із тазиком зі свіжою водою.

Мішель повертається до чищення.

ВЕРОНІК (до Аннет): Як ви? Вам краще?

АННЕТ: Так…

ВЕРОНІК: Прискати?

МІШЕЛЬ: А де фен?

ВЕРОНІК: Він принесе, коли закінчить свої справи у ванній.

МІШЕЛЬ: То почекаємо. «Курос» — в останню мить.

АННЕТ: А мені можна буде до ванної?

ВЕРОНІК: Авжеж! Певна річ.

АННЕТ: Навіть не знаю, якими словами…

Веронік веде Аннет до ванної та повертається.

ВЕРОНІК: Просто жах!

МІШЕЛЬ: Не варто було йому мене провокувати.

ВЕРОНІК: Та й вона нестерпна.

МІШЕЛЬ: Принаймні приємніша за нього.

ВЕРОНІК: Лицемірна.

МІШЕЛЬ: А мені вона симпатичніша.

ВЕРОНІК: Гидотна парочка. Не розумію, чому ти їх захищаєш? (Обприскує одеколоном тюльпани.)

МІШЕЛЬ: Я їх не захищаю. Чого це ти раптом так вирішила?

ВЕРОНІК: Тягнеш час, хочеш, щоб і кози ситі були, і сіно ціле…

МІШЕЛЬ: А от і ні!

ВЕРОНІК: Так! Розповідаєш про свої подвиги, коли був ватажком, погоджуєшся з тим, що вони можуть робити зі своїм сином що завгодно, хоча їхній малий є небезпечним для суспільства, а отже, це стосується всіх! Просто божевільна якась, так обблювати мої книжки! (Вона прискає парфумами на Кокошку.)

МІШЕЛЬ (показує): І долганів…

ВЕРОНІК: Коли відчуваєш, що лізе нагору, треба одразу бігти до туалету!

МІШЕЛЬ: І Фудзіту[7]…

ВЕРОНІК (обприскує все): Гидота яка!

МІШЕЛЬ: Коли зайшла мова про сантехніку для туалетів, я ледве стримався.

ВЕРОНІК: О, ти гідно тримався!

МІШЕЛЬ: Добре ж я йому відказав, еге ж?

ВЕРОНІК: Дуже дотепно. Особливо про комірного.

МІШЕЛЬ: Бридкий тип! Як він її називає?

ВЕРОНІК: Цуциком.

МІШЕЛЬ: А й справді, цуциком!

ВЕРОНІК: Подумай лише: цуцик! (Вони сміються.)

АЛЕН (повертається з феном): Еге ж, я називаю її цуциком.

ВЕРОНІК: О… Даруйте, це ми так, по-доброму кепкуємо… Це ж найлегше — покепкувати з прізвиськ, які даємо близьким! Гей, Мішелю, а ми як одне одного кличемо? Ще кумедніше, правда ж?

АЛЕН: Фен вам потрібний?

ВЕРОНІК: Дякую.

МІШЕЛЬ: Дякую. (Вихоплює фен із рук Алена.) Ми одне одного називаємо дарджилінґ, як чай. Здається, це значно кумедніше за цуценятко!

Мішель вмикає фен і починає сушити книжки.

Веронік пригладжує вологі сторінки.

МІШЕЛЬ: Тисни, тисни дужче!

ВЕРОНІК (перекрикуючи шум фена): Як вона, бідолашна? Їй краще?

АЛЕН: Краще.

ВЕРОНІК: Я неправильно відреагувала, мені дуже соромно.

АЛЕН: Та нічого.

ВЕРОНІК: Накинулася на неї зі своїм каталогом — досі не можу прийти до тями.

МІШЕЛЬ:

1 ... 5 6 7 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Божество різанини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Божество різанини"