Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Облога та штурм, Лі Бардуго 📚 - Українською

Читати книгу - "Облога та штурм, Лі Бардуго"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Облога та штурм" автора Лі Бардуго. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 112
Перейти на сторінку:

Чоловік вийшов на світло, і я побачила на його обличчі ледь помітну сіточку рубців. Їх зцілив хтось із Корпуснійців, проте сліди залишилися. Отже, волькри залишили на ньому свій знак. «Добре», — з дріб’язковим задоволенням подумала я. Втішало це не надто, та принаймні Дарклінґ більше не такий досконалий, як раніше.

Він зупинився, розглядаючи мене.

— Як тобі подобається життя під прикриттям, Аліно? Вигляд у тебе кепський.

— У тебе теж, — озвалася я.

Річ була не лише у рубцях. Він носив утому, наче елегантний плащ, та вона все ж була. Під очима залягли тіні, а вилиці видавалися гострішими.

— Це невисока ціна, — кинув чоловік, скрививши губи в напівпосмішці.

У мене мороз пішов поза шкірою. «Ціна за що?»

Дарклінґ витягнув руку, й мені знадобилася вся сила волі, щоб не відсахнутися. Та він лише стиснув край мого шарфа. Легенько смикнув, і груба вовна зіслизнула, звільнивши шию і впавши на землю.

— Бачу, ти знову намагаєшся здаватися меншою за свою справжню сутність. Фальш тобі не пасує.

Мені зробилося ніяково. Хіба я не розмірковувала про це кілька хвилин тому?

— Дякую за турботу, — пробурмотіла я.

Він торкнувся пальцями мого нашийника.

— Він не лише твій, а й мій, Аліно.

Я відбила його руку, і гриші знервовано зашепотілися.

— Тоді тобі не слід було вдягати його мені на шию, — кинула я. — Чого тобі треба?

Звичайно, я це й так уже знала. Йому потрібно було все: Равка, цілий світ, могутність Зморшки. Байдуже, що саме він відповість, я просто хотіла, щоб він продовжував розмовляти. Знала, що ця мить колись прийде, і приготувалася до неї. Я не збиралася дозволити йому знову мною заволодіти. Глипнула на Мала, сподіваючись, що він зрозумів мої наміри.

— Я хочу подякувати тобі, — сказав Дарклінґ.

А от цього я не очікувала.

— Подякувати мені?

— За отриманий від тебе дар.

Мій погляд майнув до рубців на його блідій щоці.

— Ні, — ледь помітно всміхнувся чоловік, — не за це. Але вони теж є гарним нагадуванням.

— Про що? — перепитала я, не в змозі стримати власної допитливості.

Його очі нагадували сірий кремінь.

— Про те, що будь-якому чоловікові можна задурити голову. Ні, Аліно, дар, отриманий від тебе, значно величніший.

Дарклінґ відвернувся. Я знову глипнула на Мала.

— На відміну від тебе, — продовжив чоловік, — я знаю, що таке вдячність, і хочу висловити її.

Він здійняв руки. Кімнату поглинула темрява.

— Вперед! — крикнула я.

Мал штурхнув ліктем Івана. Тієї ж миті я скинула руки, і, засліплюючи людей навколо нас, спалахнуло сяйво. Сфокусувавши свою силу, я стиснула світло до тоненького промінчика. Мета в мене була одна. Я не збиралася дозволити Дарклінґу стояти посеред кімнати. Втупилася поглядом у збурену темряву, намагаючись роздивитися свою мішень. Та щось було не так.

Мені вже безліч разів випадало бачити, як Дарклінґ користується своєю силою. Але тепер усе було інакше. Тіні закручувалися і смикалися навколо кинутого мною світла, пришвидшуючись, аж доки не перетворилися на щільну хмару, що стрекотіла й дзижчала, наче зграя голодних комах. Я відштовхнула їх своєю силою, однак вони лише переплелися й підповзли ближче.

Мал уже стояв поруч зі мною. Йому якось вдалося вирватися з-під Іванового ножа.

— Тримайся поблизу, — кинула я йому.

Краще випробувати долю і зробити дірку в підлозі, ніж просто стояти з опущеними руками. Я зосередилася й відчула, як усередині вібрує сила Розтину. Підняла руку… аж тут із темряви щось виступило.

«Це якийсь трюк, — подумала яка, коли та штука посунула на нас. — Це точно якась ілюзія».

Переді мною з’явилося відлите з тіні створіння з порожнім, позбавленим рис обличчям. Здавалося, наче його тіло тремтить, розпливається і знову збирається докупи: руки, ноги, видовжені кисті зі слабким натяком на пазурі, широка спина, прикрашена крилами, які, розправляючись, звивалися і тріпотіли, наче чорнильна пляма. Воно чимось нагадувало волькру, але мало подобу людини. І не боялося світла. Не боялося мене.

«Це якась хитрість, — наполягав мій переляканий мозок. — Це неможливо». Це порушувало всі відомі мені закони гришинської сили. Ми не можемо створювати матерію. Не можемо створювати життя. Однак створіння сунуло на нас, і Дарклінґові гриші притискалися до стін із непідробним жахом. Ось що так несамовито лякало їх.

Опанувавши страх, я по-новому зосередила силу. Змахнула руками, створивши яскраву безжальну дугу. Світло розітнуло створіння. На мить мені здалося, що воно просто продовжить рухатися. А тоді істота вкрилася брижами, засяяла, наче освітлена блискавкою хмара, й розпалася на шматки. Та щойно я відчула полегшення, як Дарклінґ змахнув рукою, насилаючи на мене нове чудовисько, за яким сунуло ще одне і ще.

— Це мій дар, отриманий від тебе, — пояснив Дарклінґ. — Дар, здобутий у Зморшці.

Його обличчя аж засяяло від сили і якоїсь химерної радості. Утім, я помітила й напругу. Те, що він робив, вимагало зусиль.

Ми з Малом позадкували до дверей, переслідувані дивними створіннями. Аж раптом одне з них кинулося вперед із приголомшливою швидкістю. Мал вихопив ніж. Створіння пригальмувало, злегка заколивалось, а тоді схопило хлопця й відкинуло вбік, наче ляльку. І це не була ілюзія.

1 ... 5 6 7 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Облога та штурм, Лі Бардуго», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Облога та штурм, Лі Бардуго"