Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

Принц зітхнув і пішов слідом.

У печері жінка одразу ж рушила до саркофагу імператора Малена. Оглянула його з усіх боків та несхвально повідомила, що й тут захисту від виклику немає. Отже, так тому й бути. Їй простіше. І, нешанобливо вмостившись на саркофазі, підібгавши ноги, вона зашепотіла щось собі під ніс, творячи руками якісь ледь уловимі символи. І, дивлячись на це дійство, принц знову не міг повірити, що за життя ця жінка була слабка і ні на що не здатна. Що дару в неї не було, як і в усіх її нащадків. Що вчилася вона вже після смерті і навіть зуміла створити власну техніку, черпаючи силу з власного посмертного існування. І все це з нею створили ненависть і жага до помсти. Помсти людині, яку колись дуже любила.

Імператор Мален з'явився не одразу, та й якось дивно. Він не зіткався з повітря і світла, а просто вийшов звідкись.

Насамперед викликаний дух озирнувся, здивовано глянув на жінку, що сиділа на його саркофазі, і задумливо хмикнув. Потім перевів погляд на Ромула, що стояв біля самого виходу.

— Кумедно, — сказав, милуючись його байдужим обличчям. — Я думав, мене викликатимуть зовсім інші люди. І що ж тобі так швидко знадобилося?

— Дізнатися відповідь, — сказав принц і підійшов ближче.

— Да? — нещиро здивувався Мален і милостиво дозволив: — Запитуй.

— Вогняний птах прилетить, коли його покличу я? — спитав Ромул.

Малєн хмикнув і з якимось дивним інтересом подивився йому в обличчя.

— Смішно, — повторився. — Не думав, що таке запитання спаде тобі на думку.

— Я знаю, що я не ваш син, мені Ларама сказала ще два роки тому, — похмуро промовив Ромул і кивнув на примарну жінку. — Ще я знаю, що якщо птах з'явиться, мене практично одразу вб'ють і я нічого не зможу зробити. Тож просто вибираю спосіб. Артефакт богів можуть вкрасти і повезти, припустимо, на острови Хребет Дракона.

— Погрожуєш?

— Та ж жінка знала, коли ти помреш? Знала. Про неї ти дбав завжди більше, ніж…

— Це вона дбала про мене, — сумно сказав імператор і, відвернувшись від принца, подивився на примарну жінку. — Цікаво.

— А як мені цікаво, — пробурчала жінка у відповідь. — І як же ти здобув волю?

— Обміняв її на іншу несвободу, — зізнався Мален.

— Не брешеш, — здивовано сказала жінка і похитала головою. — Дай відповідь на запитання хлопчика. Від цього залежить, що він робитиме далі. І те, хто вкраде артефакт, також залежить. Ти ж не хочеш неприємностей... для когось, для родичів? Думаю, їм час та спокій теж потрібні.

— Отже, без крадіжки артефакту не обійтись? — задумливо спитав Мален.

— Не обійтись. Тому що він не спрацює через те, що хтось украв і підмінив, — твердо сказав Ромул.

— Але краще, щоб його насправді вкрали вже після того, як він не спрацював, — задумливо продовжив Мален. — Смішно і так просто. Навіщо завойовувати імперію, якщо її можна отримати у спадок, просто вбивши спадкоємця і зайнявши його місце в його ж тілі. Жаль, ми не змогли придумати, як з'ясувати особистість загадкового батька, не привертаючи увагу. Не роби таку пику. Так, я знав, не так давно, але знав. І знав, що буде далі. І… та не спрацює він, не спрацює, той, хто повернув рівновагу у світ, ще не був імператором, коли отримав цей артефакт. Отже, сам розумієш, спадкоємцями були лише його діти, а зовсім не наступний імператор. А тепер рівновага знову порушиться. І хтось, хто прагне влади над богами, нарешті отримає по носі. Дуже боляче отримає.

Жінка, що сиділа на саркофазі, радісно захихотіла і задоволено простогнала:

— Не бреше.

— А артефакт… — Імператор замислився, обхопивши пальцями підборіддя. — Та згодуйте його морському змію. І нехай ганяються морями…

— Де ми тобі змія візьмемо? — обурилася жінка, переставши хихикати.

— Ідіть на прогулянку, і він сам вас знайде, — легковажно сказав Мален. — І краще вирушайте після того, як хтось підтвердить, що артефакт справжній. А то справжній батько нового імператора може й ризикнути, вирішивши, що його давно вкрали саме тому, що артефакт мав спрацювати.

Жінка велично кивнула, а принц подякував за пораду. А потім не стримався і спитав:

— Що тепер буде?

— Світ зміниться, — пробурмотів Мален, вклонився жінці і пішов.

— Хлопчисько, — прошипіла вона йому вслід. Потім з сумом подивилася на єдиного свого нащадка, що зумів вирости, зберігши волю і розум, і сказала: — Час змін. Впевнена, він знає яких. А ще впевнена, що не через артефакт той божественний птах прилітає. Отже, навіть якщо ти його розламаєш і переплавиш, гірше не буде. Але цей вільний мрець має рацію. Нехай краще за змієм ганяються, менше сил буде на тебе. Хоча він знову рятує ту жінку. І, я впевнена, своїх родичів по крові. А ще я впевнена, що на їхні острови зміни не сунуться. Через цю кров, яку чують боги. Мабуть вона, навіть віддалена за спорідненістю від того, хто передає спадщину, все одно має цю силу, хоч і ослаблену. Тож свою подругу дитинства відправляй туди, доки про неї не дізналися. Точніше, доки її не знайшли. Про те, що ти неспроста зачастив на полювання, здогадуються, напевно, всі, а з'ясувавши, де саме ти завжди ночуєш і що там є гарна дівчина... сам розумієш, у чому її запідозрять. У дружбу з її батьком повірити складніше, будь воно хоч тричі правдою. І будь обережнішим, поки я не назбираю сили.

Принц лише кивнув.

***

Айдек легко і невимушено влився до лав глядачів, що вишикувалися вздовж Золотої дороги. Зараз у ньому навряд чи хтось би впізнав варвара молодшого Велівери. Звичну сорочку з вишивкою і шкіряну жилетку, схожу на частину обладунку, він змінив на полотняну сірувату сорочку не надто забезпеченого городянина і моряцьку куртку, потерту і явно куплену у лахмітника, якому її принесли в якості виграшу у кості. Штани на Айдеку були широкими, запиленими, з пошарпаними низами. Видаваюча варвара зачіска була безжально зістрижена, пучок волосся, перев'язаний червоною стрічкою, відданий дружині на зберігання, а голова встигла обрости жорсткою щетиною, і здавалося, що нещасного мужика зовсім недавно лікували від вошей найдешевшим і найрадикальнішим способом — маг-цілитель спалив їх разом з волоссям. І добре, якщо повністю захистив голову від опіків. А то деякі хитруни потім ще й кілька мідяків беруть за одужання.