Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi 📚 - Українською

Читати книгу - "Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я живу з чудовиськом" автора Selina Tamamushi. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 30
Перейти на сторінку:
Дівич-вечір

Автор: терплячий білий кіт із помаранчевими очима,
який цього не заслужив

Якщо ви думаєте, що котів неможливо здивувати, то ви помиляєтеся. Зазвичай я спокійно ставлюся до будь-яких безглуздих витівок мого Чудовиська з людським ім’ям Катя. Але той вечір я запам’ятаю назавжди. Дівич-вечір… Це слово я почув уперше, і, якщо чесно, воно нічого доброго не віщувало.

Почалося все з того, що Чудовисько два дні носилося по квартирі, ніби готувалося до кінця світу.

— Треба все встигнути прикрасити! — кричала вона, розвішуючи якісь блискучі штуки на стінах.

Я спостерігав за цим із дивана, де лежав, звісивши лапу. Спочатку я подумав, що вона готується до якогось котячого свята на мою честь. Але де декорації з рибою? Де гори м’яса? Ну, в крайньому разі, хоч би гора корму?

Потім з’явилися коробки. Величезні. Вона відкривала їх, а звідти вилазили якісь дивні речі: паперові капелюхи, повітряні кульки, пір’я. Коробки, певно, були для мене. Я підійшов ближче, щоб усе оглянути, але тут же отримав догану:

— Ні-ні-ні, це не для тебе!

Як це? Чудовисько, ти живеш у моєму домі. Ну добре, я великодушний.

Увечері, коли я вже змирився з її дивною поведінкою, до квартири почали заходити інші Чудовиська. Вони були схожі на моє Чудовисько, тільки голосніші. І пахли дивними парфумами.

— Ой, який котик! — заверещала одна з них, схопивши мене.

Я терпів. Терпів, поки мене не почали гладити проти вовни. Тоді я вирвався й утік під диван. Але це був лише перше коло пекла.

Потім вони влаштували галасливе божевілля. Увімкнули музику. Гучну. Дуже гучну.

Моя чутлива котяча натура страждала. Я намагався сховатися від шуму, але куди б я не йшов, їхній сміх і крики знаходили мене.

Чудовисько з подругами кружляли кімнатою, розмахуючи келихами. Один із них розлили мені на хвіст.

— Обережніше, — нявкнув я, але, звісно, ніхто мене не почув.

Потім вони почали робити щось зовсім дивне: надувати кульки. Одна з них луснула просто перед моїм носом.

— Няяяу! — вигукнув я, відскакуючи.

— Ой, вибач, котику! — захихотіла винуватиця.

Вибач?! Це був замах! З такими сусідами жодних дев’яти життів не вистачить!

Я вирішив залізти на шафу й перечекати це божевілля згори. Але що я побачив? Вони почали приміряти дивні капелюхи з блискучими стрічками. Хтось навіть надягнув окуляри з величезними фальшивими вусами.

А потім одна з них сказала:

— Прикрасімо кота!

Ні, тільки не це.

Мене схопили. Поки я намагався пручатися, вони натягли на мене капелюха, обмотали шию стрічкою й поставили перед дивною чорною коробкою, яка миготіла спалахом.

— Такий милий!

Я не був милим. Я був злим. Дуже злим. І тільки моє гарне виховання зупинило мене від того, щоб помститися їм у взуття.

Згодом вони перемістилися на кухню й почали щось готувати. Я не зміг устояти перед запахами й вирішив перевірити, що там відбувається на МОЇЙ кухні. На столі стояло щось, що явно було їжею. Я простягнув лапу до тарілки, але в цей момент мене помітили.

— Гей, це не для тебе! — закричала Катя.

Не для мене? Але ж я — король цього дому!

Я образився й пішов до своєї миски, де лежала жалюгідна подоба вечері. Це було приниження. Я пішов голодний на підвіконня.

До ночі весь цей кошмарний безлад підійшов до кінця. Гості розійшлися, залишивши після себе гори сміття, обривки стрічок і половину кульок. Чудовисько впало на диван, щасливе й стомлене.

— Ну, як тобі вечірка? — запитала вона мене.

Я подивився на неї з таким презирством, на яке тільки здатний кіт.

— Няв, — сказав я, відвертаючись.

Вона зрозуміла натяк.

— Гаразд-гаразд, завтра приготую тобі щось смачненьке.

Побачимо, — подумав я й продовжив спати на підвіконні.

Що ж, дівич-вечір — це катастрофа. Галас, безлад, вторгнення чужих Чудовиськ. Єдине, що мене тішить, — такі події бувають рідко. Я вижив. Бо я кіт. І мене ніщо не зламає.

 

P.S. Якщо ваше Чудовисько затіває вечірку, готуйтеся до найгіршого. А краще сховайтеся в шафі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 5 6 7 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi» жанру - 💛 Гумор:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi"