Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"

Олівер Девіс

Вийшовши на вулицю я досі відчуваю, як сильно палає моя шия та груди. Ото треба було мені йти до неї саме у душ? Тільки проблем собі заробив. Хоча мені сподобалася її реакція на мене. Така кумедна. Ненавидить мене, але однаково почала допомагати мені. У цьому вся Лін, вона всім допомагає, навіть мені. 

Сівши в машину я набрав номер Анабель. Вона майже відразу відповіла. 

– Слухаю вас, хто це? 

– Дуже смішно, Бель. Мені потрібна твоя допомога. 

– Тільки не кажи, що ти знову вліз у якусь бійку?! 

– Ні, не сьогодні, – Впевнений, вона зараз показала мені кулак. – У мене можливо опік, я приїду за двадцять хвилин. 

– Чекаю, братику. – Анабель моя зведена сестра, а також мій особистий медик. 

Завівши мотор я хотів поїхати, та побачив Курча Лін, що вийшла з будівлі. Вона дуже швидко пройшла повз паркову і пішла далі. Її будинок не дуже далеко від коледжу, наскільки я знаю, вона ходить пішки. У таку погоду я б нізащо не пішов кудись пішки. Сніг, холод і купа людей, у дурнуватих костюмах ельфів, або Санти. 

Одним словом – я не люблю зиму і Різдво. 

Натиснувши на газ, я нарешті виїхав з парковки біля коледжу. 

За двадцять хвилин я був у клініці, де працює Анабель.

– Немає в тебе опіку! – Стукає мене по руці. – Просто дуже гаряча вода була.. твоя шкіра чутлива до температури, ти завжди перевіряєш перш ніж стати під душ, як так вийшло, що ти не перевірив? 

Не варто сестрі знати про те, що сталося насправді. 

– Дуже поспішав, – Вигадую брехню на ходу. 

– І куди ж це? 

– Я на допиті? – Потрібно змінити тему. 

– Так. 

– Я напишу на тебе скаргу за таке відношення до пацієнта.

– Любий братику.. це моя клініка. 

– Як я міг забути? Вибачте, пані-власниця клініки! 

– Вибачення приймаються. – Відходить від мене. – Я дам тобі мазь, не забувай мазати всі червоні місця на тілі кожні три години. – Щось пише у журналі. – У тебе на спині також є деякі червоні місця. 

– І як мені їх мазати? 

– Слухай, це вже якось без мене вирішую. – Відчуваю у її голосі нотки насмішки. 

– Гаразд, дуже дякую за допомогу. – Хочу піти, та мене зупиняє Бель. 

– Стояти, – Стає переді мною. – Прийдеш у суботу? 

– Куди? 

– У батька День народження, буде вечірка у його будинку. 

– Ні, мене навіть не очікуйте там побачити.

– Гаразд. – Киває головою. 

– Радий був тебе бачити, – Неочікувано сестра обіймає мене. – Ти чого? 

– Бережи себе. 

– І ти себе. 

Попрощавшись я вийшов з її кабінету і пішов до машини. Час їхати додому, цей день й так був доволі важким. 

П.с. котусики, я б дуже хотіла почути від вас якийсь фідбек про те, як вам початок нової книги ♡ Чи подобаються вам герої, ідея книги? Буду дуже-дуже вдячна за відгуки ❤️❤️❤️