Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Кларк"

— Єва…

— Все! Вихід там!

Він ще секунду стояв, ніби сподіваючись, що раптом у мене прокинеться милосердя. Не прокинулося. За хвилину двері грюкнули, і я нарешті змогла видихнути.

Але не тут-то було.

Перед очима все ще сиділа Ліза.

— А ти чого тут? Давай, теж забирайся!

— О, то тепер і я винна? — ліниво перепитала вона, перехрестивши ноги.

— Ні, просто кляті планети так зійшлися, що мій чоловік опинився в ліжку з тобою!

— Між іншим, я теж постраждала!

— Ага, розповідай! Це ж ти заставала мене у своєму ліжку?

— Ну, якщо згадати той матрац Сергія, то не така вже й велика втрата…

Я тільки втомлено зітхнула.

— Лізо, от поясни мені: навіщо тобі ця дружба? Це ж абсурд — щоб зраджена дружина товаришувала з коханкою свого чоловіка!

— Та плювати, як це виглядає! — махнула вона рукою. — Я навіть рада, що все так склалося. Бо давай чесно: ти ж ніколи його не кохала.

— І звідки така впевненість?

— Ой, Єво! Я з першої зустрічі це зрозуміла. Закохані жінки так себе не ведуть. Вони, наприклад, не проводять річницю шлюбу з пляшкою вина і детективами.

— Це була традиція!

— Це була підготовка до розлучення.

Я мовчки на неї дивилася. От начебто і бісить, а начебто і щось у цьому є…

— Ладно, психолог ти від бога. Але я вже сказала: допомагати вам не буду, так що можеш іти.

— Єва, ну давай хоч нап’ємося, га? А то так гидко на душі, що хоч вовком вий…

Я підозріло подивилася на неї.

— Тут чи в бар?

— Ходімо танцювати до ранку! — підморгнула вона.

І знаєте що? Це був перший нормальний план за весь цей вечір.