Читати книгу - "Поміж Руїн , Аурі Лар"

Бог, наче почувши мої молитви, посилає ангела спасителя в виді чоловіка, який голосно виламує двері, відриваючи придурка від мене. Секунда, і той лежить на землі, лаючись та намагаючись встати, але йому не дають. Б'ють, поки той не починає кашляти кров'ю, і лише тоді відволікаються на мене. А в мене все пливе. Дихати складно, а через зникнення якої не якої опори просто падаю, трясучись всім тілом. Звуки зливаються в один єдиний шум, через який пробивається чийсь приємний, низький голос чоловіка, який стурбовано обіймає мене, гладивши по голові та шепотом, біля самого вуха, говорячи не зрозумілі слова, які діють на мене як заспокійливе. Я не можу ні розібрати голос, ні розібрати слова, що мені говорять, я стомилася. Я хочу спати...

— Не переживай, все буде добре. Я вб'ю кожного виродка, хто посміє образити тебе..Мег, тільки дихай, спокійно. Вдих. Видих. Чуєш, я поряд.

І Меган засинає, поринувши в обійми незнайомого чоловіка. Так і не відчувши той ніжний поцілок в голову, який був краще будь яких слів.