Читати книгу - ""Я — донька ворога", Love"

— Софіє, що з тобою? — Алі дивився уважно, тривожно. — Ти не така, як завжди. Щось сталося?

Ми сиділи в улюбленому кафе, де раніше було тепло. Тепер — холодно. Навіть кава не рятувала.

— Просто втомилась. Це все… після мами.
— Я розумію. Але ти можеш довіритись мені. Я поруч, пам’ятаєш?

Я кивнула. Усміхнулась. Але посмішка була натягнута, як стара струна на гітарі — ось-ось лусне.

— Алі… а якщо те, що я скажу, змінить усе?

Він трохи нахилився вперед. Його очі стали м’якими, серйозними.

— Я не тікаю від правди, Софіє. Я просто хочу знати, що з тобою. І допомогти, якщо зможу.

Я хотіла сказати.
Сказати про конверт. Про Махмуда. Про те, що моє серце рветься на шматки, бо я кохаю людину, чий батько загинув через мого.

Але слова не вміщались у горло.

Я лише прошепотіла:

— Просто… обійми мене. Добре?

Він підвівся, підійшов і притиснув мене до грудей. Його запах, його тепло — все було справжнім.
І тому було нестерпно.

Бо я знала — ми стоїмо на краю.

---

…А правда чекала за рогом.

Я повернулась додому. І застала повідомлення.

Невідомий номер:

> "Ти зустрічаєшся з сином того, кого я мав стерти з лиця землі?

Софіє, ти моя кров. Не зраджуй мене."

Мені стало страшно.
Це був він. Мій батько.
Він стежить.

---