Читати книгу - "Таємниці морів, Сергій Гальченко"

- Та не бійся ти! Обіцяю не задам тобі шкоди. Сідай до мене, побалакаємо.

 Тремтячи від страху, Максиміліан підсів до хлопця.

- Думав, я не побачу, що ти за мною стежиш, - запитав Фернандо.

- Я ні ... тільки ... - не міг нічого відповісти чоловік.

- Я заберу у тебе не більше п'яти хвилин.

- Максиміліану не хотів вас скривдити. Я лише заробляю на хліб.

- Ха, тут вже смаковиту булочку собі пригледів,  нічого, гарненька ... - посміхнувся Фернандо, - але  нашої розмови це не стосується. А ось навіщо ти за мною стежив,  дуже цікаво дізнатися.

- Це все батько Габріели. Він хотів знати, де ви зустрічаєтеся, і як часто.

- І що ти йому розповідав.

- Все, що бачив.

- Коли був у них в останній раз?

- Пару годин тому. Дон Густаво хоче віддати доньку заміж, та скаженіє, що ви йому заважаєте. Просив переконається, що ви сядете на свій корабель і підете геть. Навіть натякав мені, щоб я знайшов людину на вашому кораблі, який зробить чік, — Максиміліану провів пальцем по горлу, — а вашу кралю закрив у кімнаті, і наказав слугам не випускати її.

- Слухай, мені здається тобі все одно на кого працювати.

- Про що це ви? - Запитав Максиміліану, зробивши вигляд, що не зрозумів натяку. Але очі його хитро заблищали.

- Про те, щоб дізнатися дещо і для мене. Я  звісно не такий заможний, як дон Густаво, але твої послуги мені по кишені.

- За кого ви мене маєте. Максиміліану ...

- За рідкісного пройду, яким ти і є. Мені не потрібно будь-яких чік і іншого. Я бажаю знати, що відбувається в будинку Габріели. І дон Густаво може не хвилюватися щодо того, чи піду я в море. Я йду післязавтра, але тільки нехай не мріє, що не повернуся. Ти можеш передати лист Габріелі?

Максиміліану зам'явся, почухав підборіддя.

- Сміливіше, я ж сказав, що не ображу.

 - Гаразд, я поміркую щодо вашої пропозиції ... Добре, тільки гроші вперед!

Фернандо простягнув йому монету, яку той швидко запхав у кишеню.

- Я знав, що ми знайдемо спільну мову. Завтра, тут в цей же час, буду тебе чекати з відповіддю від Габріели.

- Буде зроблено!

- Поспішай до своєї булочки, а то залишишся ні з чим, бачиш той чолов’яга на неї витріщається - Фернандо вказав на вподобану Максиміліану красуню та людину, яка сиділа недалеко від дівчини.

Повернувшись до себе додому, а вірніше в комірчину яку він знімав у заїжджому дворі «У Пауліни», Фернандо не міг знайти собі місця. До півночі він ходив туди сюди, роздумуючи над становищем в якому вони опинилися.

"Та ні. Батько не віддасть її заміж так швидко. Ось повернуся з грошима, зніму житло більш гідне ніж це,  та заберу кохану. Але ж, я не зможу їй дати все, що їй давав батько, і що вона може отримати від де Руіша. Чи маю я право прирікати її на поневіряння. »

Нарешті сон став брати верх над нескінченним потоком думок хлопця і той заснув. Але спав він погано, кілька разів прокидаючись. Снилася Габріела в обіймах старого і незрозумілі морські чудовиська, які тягнули його на дно, разом з кораблем.

Весь наступний день він поривався вирушити до коханої. Але зупинився, розуміючи, що спровокує дона Густаво, і той зважиться видати свою дочку заміж.

Якби не справи, які він повинен був залагодити перед від'їздом, терпіння напевно не вистачило б.

Максиміліано не обдурив, з'явившись у вказане місце, майже без запізнення.

- Що можу сказати сеньйор,  ваші справи кепські,  дівча взагалі не випускають, щоб вона не змогла з вами побачитися. Дон Густаво не дочекається, коли ви підете на своєму кораблі  геть ..., - Максиміліану з побоюванням подивився на свого співрозмовника, - це він так говорить, а я ж  гадаю...

—  Залиш свої балачки дону Густаво , — перервав його Фернандо,  — Габріела мені нічого не передавала?

— Ви недооцінюєте Максиміліану, а він адже ...

— Досить, ближче до справи!

Максиміліано замовк і простягнув йому згорнутий навпіл аркуш паперу.

Фернандо підніс його до огарку свічки,  яка стояла на столі і прочитав.

Любий Фернандо.

Мій батько посилив охорону і я не можу з тобою попрощатися. Дон Руіш збирається провідати батька в суботу, той знову наполягатиме на весіллі. Я тримаюся, сподіваюся ти повернешся живим і неушкодженим. Бережи себе.

Твоя Габріела.

Кілька разів перечитав лист, Фернандо поклав його за пазуха, розплатився з Максиміліану, і відправився до себе.