Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Холодний дощ нещадно лив на наші бідолашні голови. Бруд летів з-під ніг і дуже дратував.

Буде мені тепер наука на майбутнє, що не слід шукати зайвих проблем на свою п'яту точку.

Моя злість і бажання швидше зігрітись, надавали мені сил. Навіть не пам'ятаю, коли востаннє я так швидко бігав.

Я більше не зважав на дощ і калюжі під ногами, а просто біг.

- Молодець, Дрейку! Ти добре постарався. Я відпускаю тебе спати, - промовив професор Фобос.

 Не пам'ятаю, як я дістався до кімнати, бо дорогою уявляв, як витягаю з ліжка дрібного засранця і кидаю під холодний душ. Хоч  якась компенсація буде за мої страждання.

- Ти вже повернувся? Чудово. Я зараз зроблю тобі гарячий чай, поки ти будеш митись. А ще я взяв додаткову ковдру, щоб ти швидше зігрівся, - промовив Коротун, щойно я відчинив двері у кімнату.

Від здивування  у мене всі слова з голови повилітали. Чого-чого, а такого я не очікував.

Я мовчки пішов у ванну кімнату, щоб змити із себе бруд. Вода була ледь тепла і зовсім мене не зігріла. В двері ванної постукали.

- Ти забув свою піжаму. Я покладу її біля дверей, щоб ти міг її взяти, - почувся голос Коротуна.

Тільки подивись, який він турботливий. Дрібний підлабузник!

 Коротун все ще мене бісив, але вбивати його я вже передумав. Навіть дивно, що я так швидко заспокоївся.

Не дивлячись на його хитрощі, покарання Коротуну все ж не уникнути.

Я витерся рушником  і прочинивши двері, взяв свою піжаму.

Швидко вдягнувшись, я зайшов у кімнату, де на мене вже чекали чашка запашного трав'яного чаю, дві ковдри на ліжку і Коротун, що  не рішуче переминався з ноги на ногу.

Який же він нікчемний. Таким, як він, тут точно не місце. Але ні Коротун, ні я не можемо самостійно обирати власну долю, бо за нас вже все давно вирішено королем.

- Сідай на ліжко. Я тебе закутаю, щоб ти швидше зігрівся.

Не встиг я сісти, як малий перетворив мене на гусеницю. Наступної миті у мене в руках опинилася чашка з гарячим чаєм.

- Дякую, що допоміг мені сьогодні.

-Та нічого... Ми ж сусіди по кімнаті і маємо один одному допомагати. Я, ризикуючи власним здоров'ям, допоміг тобі, а ти будеш допомагати мені. Від сьогодні прибирання в нашій кімнаті на тобі.  Також будеш щодня чистити моє взуття і робити чай. До речі, як тебе звати?  Ми ж так ще й не познайомились.

- Арман Торенс

- Я - Крістіан Дрейк. А що стосується твоїх дивних уподобань, то я тебе не засуджую. Тільки не смій до мене лізти зі своїми збоченнями, бо приб'ю і тихенько десь прикопаю. Зрозумів?

- Які.. Які ще збочення? У мене є сестра-близнючка, Аманда. Ми разом приїхали у Хосмільд на навчання. Я вступив у військову академію, а сестра в академію майбутніх дружин. Аманда збирала наші речі. Мабуть, помилилась і випадково поклала свою майку до моєї валізи. От і все.

Слова Коротуна багато чого пояснювали. Тепер зрозуміло, чому він кинувся рятувати тих дівок у ресторані. Схоже, уявляв на їхньому  місці свою сестру. 

- Ну, якщо так, то добре. Не надто хотілося жити в одній кімнаті зі збоченцем. 

У відповідь Арман лише невдоволено хмикнув. 

Випивши чай, я завалився спати. Сьогодні у мене був важкий і насичений день. Не дивно, що я стомився.