Читати книгу - "Ти - мій спокій, Ірен Вастро"

-Ні.- кажу я і відчуваю, сльози, що котяться по щоках.

-Ми маємо бути сильні.- каже батько.

Вимикаю телефон і плачу. Ще одна близька людина покинула цей світ. Чому? Чому? Вона ще була молода. Як ми тепер без неї?  Я поїду на навчання, а Вероніка? Батько?  Питання без відповіді. Лише пекучий біль у грудях.

****

 Кінець літа виявився дощовим. От і сьогодні, в день похорону бабусі, все ніби плаче разом з нами. Батько блідий, з колами під очима. Я не знаю, чи  він хоч трохи спить. Вероніка сьогодні з сусідкою, вона більше ніколи не побачить бабусю…

****

-Яно, ти коли до нас приїдеш?- питає батько.

-На вихідних.- кажу я , виходячи з університету.

-Я вже скучила за тобою.- каже мала.

-Я теж, моя маленька.- кажу я.

-Я вже не маленька. Мені  майже 4.- каже вона сердячись.

-О. Та ти зовсім доросла.- кажу я.

-Доню. Приїджай на вихідні. Я маю тобі дещо сказати.- каже батько.

-Це хось погане.- насторожуюся  я.

-Та ні. Добре. Все залежить від тебе як ти це сприймеш.- каже батько.

-Заінтригував.- кажу я.

-Все дізнаєшся на вихідних.- каже батько.

-Добре, добре.- кажу я .

Нарешті вихідні. Я трохи втомилася. Дуже багато практичних, лекцій, потрібно засвоїти багато  матеріалу. Але це нічого. Я ж хочу стати лікарем. Тому маю все знати. А ось і батькове авто. Біля машини він з Веронікою. Сестричка біжить обійматися зі мною. Обіймаю у відповідь. Так, а колись не хотіла мати сестру. Погляди з віком змінюються, думаю про себе.

-О, яка ти в нас стала красуня!- каже тато.

Він трохи посивів, але погляд змінився. В ньому зник сум.

-Зараз їдемо додому. Там на вас чекає сюрприз.- каже загадково нам з сестрою підморгуючи.

Заходимо в квартиру. Відчуваю запах випічки та їжі. Чомусь паморочиться в голові.

-Доброго дня.- вітається зі мною жінка, яка виходить з нашої кухні.

-Доброго дня.- вітаюся і я.

-Доню, знайомся, це Валентина. Моя кохана жінка.- предсталяє батько.- А це Моя старша донька, Яна. – каже він.

-Приємно познайомитися.- кажу сухо.

-Заходьте, на кухню. Я там смакоти наготувала.- каже вона, а в мене в душі, ніби коти шкребуться.

-Доню, я хочу тобі повідомити, шо ми з Валентиною зустрічаємося. А вчора я зробив їй пропозицію.- каже батько.

Сідаю на стілець, щоб не впасти.

-А як же ми?- виривається в мене.

-Ви залишитесь для мене найдорожчим подарунком від вашої мами, але я ще молодий, і хочу, щоб відчувати себе живим.- каже батько.

-Ви тепер будете моєю мамою?- питає Вероніка.

-Якщо ти захочеш.- каже тихо жінка, нервово потираючи руки.

-Мені треба це перетравити.- кажу я ійду в свою кімнату, зачиняю двері.

Відчуваю себе зрадженою батьком. Але розумію, що можливо він правий. Він ще хоче бути коханим і кохати. Обдумавши все, вирішую йому про це сказати. Виходжу в коридор і бачу, як батько ніжно обнімає Валентину і розумію, що нажаль він має право на щастя. Ми вечеряємо. Батько розказує про їх знайомство, а я ловлю себе на думці, що  вона мені когось нагадує. Точніше її очі. Але кого, я так і не згадала.

****

Сьогодні день весілля мого батька. Присутні колеги, родичі, друзі. Батько сказав, що у Валентини є син від першого шлюбу. Він має приїхати на весілля, але мабуть він передумав. Церемонія закінчується і ми їдемо до ресторану. Веір в розпалі, коли в залі з’являється знайоме обличчя. Цікаво, що він тут робить.

-Привіт, мамо.-обнімає Валентину.

-Привіт, синку. Я рада, що ти приїхав.- каже матір.

Хлопець костюмі, з модною зачіскою. Він став ще гарнішим. Так, це Андрій.

- З Днем весілля!- каже Андрій, даруючи матері букет, а батькові конверт.

-Вибачте, що запізнився. Літак затримався.- каже він.

-Синку, познайомся зі своїми зведеними сестрами: це Вероніка і Яна.- каже Валентина, кличучи жестом підійти до них.

-А ми вже знайомі, так Яно?- всміхається якось не добре.

-Так. Колись були знайомі.- кажу сухо, дивлячись в його очі.

Починає лунати музика і всі  гості прямують на танцпол. Молодята теж йдуть танцювати. Мене ж хапають за руку холодні пальці.

-Ай, обережніше!- кажу я.

-Ходімо поговоримо.- каже Андрій і тягне мене на вулицю.

-Чого тобі?- питаю, коли ми виходимо на повітря.

-Ти знала, що наші батьки зустрічаються?- питає.

-Звідки. Я теж дізналася, що батько одружується недавно. Я не знала, що це твоя мама.- кажу я.