Читати книгу - "«спадкоємиця темряви» частина 1, Настя Коваленко"

Після тієї ночі професор Поттер викликав Селестіну до свого кабінету.

Вона йшла туди, стискаючи кулаки — боячись, що її виженуть зі школи.

Кабінет був затишний: старі книжки, портрети чарівників на стінах і великий стіл, завалений пергаментами. Гаррі Поттер сидів за столом, уважно дивлячись на дівчину.

— Сідай, Селестіно, — сказав він спокійно.

Вона опустилася на стілець.

Довго панувала тиша. Нарешті професор заговорив:

— Ти знаєш, хто твій батько. І я певен, ти чула про нього страшні речі.

Але чи знаєш ти про свою матір?

Селестіна похитала головою.

Гаррі глибоко зітхнув і дістав старий пожовклий лист.

— Її звали Елісія Фортіс. Вона була однією з тих, хто колись працював на Волдеморта… але в останні роки війни вона зрадила його. Вона допомагала Ордену Фенікса, рятувала дітей маглів. Її ніхто не пам'ятає, бо вона загинула, намагаючись зупинити його. Вона хотіла дати тобі шанс на інше життя.

Селестіна сиділа мов закам'яніла. В її очах блищали сльози.

— Ти — не тільки спадкоємиця Волдеморта, — м'яко сказав Гаррі. — У тобі живе серце героїні.

Він простягнув їй листа.

На ньому красивим почерком було написано:

«Дорога Селестіно,

Пам'ятай: твоя сила не в тому, що ти несеш у крові.

Твоя сила — у виборі, який ти робиш кожного дня.»

Селестіна стисла листа в руках.

Вперше в житті вона відчула, що не самотня. Що вона — не просто донька темряви.

Вона — нащадок любові і сили духу.