Читати книгу - "Мій ніжний звір, Rada Lia"

Ввечері у маєтку Ярослава на Орисю чекав черговий сюрприз. Вона боялася, що чоловік влаштує чергову вечірку й вона знову не зможе спати. Однак несподіванка була іншого характеру.  

Дівчина зайшла до будинку й прислухалася. Тихо. Навіть шльондрувата Лідія кудись поділась. Орися задоволено посміхнулася й попрямувала на другий поверх. Проходячи повз кімнату Ярослава, вона почула жіночий голос. Гостя щось ніжно щебетала й сміялася. Орися стала як вкопана й прислухалася. Це було не її діло і Ярослав ніскілечки їй не подобався. Однак те, що він водить до себе щоразу нових жінок, а її змусив кинути Павла, викликало в неї гнів. 

— Чому я не можу навіть нічого пояснити Павлу? — спитала Орися тоді, коли Ярослав прийшов до неї додому з договором. Якби він з'явився в інший час, вона би без розмов виштовхала його з квартири. Однак за день до його появи, бабуся потрапила до лікарні з серцевим нападом і їй терміново потрібні були гроші.

— Така моя умова, — категорично відрізав Ярослав. — Ти отримуєш безлімітну карту й можливість витрачати будь-які суми, в тому числі на свою бабусю протягом року, поки ти будеш моєю дружиною. Весь цей час тобі забороняється контактувати з Павлом.

— А що буде, якщо я порушу цю умову? — тихо запитала Орися.

— Ти муситимеш не лише повернути все, що взяла з карти, а й заплатити  штраф.

Після цих слів Ярослав посміхнувся. Його чорні очі хижо блиснули. Орися тоді зіщулилася від того погляду й більше нічого запитувати не стала. Вона взяла ручку і підписала злощасний договір.

Орися, розмахуючи руками від злості, кулею влетіла до своєї кімнати. Вона не могла заспокоїтися. Ніякої логіки в діях Ярослава не відстежувалося. “Здається, йому просто подобається мучити людей, — вона почервоніла. Волосся на голові від швидкого бігу скуйовдилося. — Цей мудак просто хотів помститися Павлу за те, що той краще за нього й розумніше. А для цієї цілі він використав мене. А я взяла й допомогла йому!” — серце дівчини болісно стиснулося.

Та за мить вона посміхнулася. В її голові визрів план.

У вітальні маєтку Ярослава сиділа приваблива брюнетка, не старше двадцяти п'яти років. Одягнена в легку сукню з оголеними плечима, не дивлячись на місяць листопад за вікном. Вона пила шампанське й посміхалася. Незнайомка розслаблено обперлась на диван й мрійливо обводила поглядом кімнату, як раптом посмішка почала сповзати з її обличчя. 

— Привіт, — привітно заговорила до неї Орися й демонстративно змахнула піт з лоба. Дівчина на дивані мовчала й не зводила ошелешеного погляду з величезного живота білявки.

— Чого так дивуєшся? — тримаючись за поперек, Орися увімкнула торшер біля крісла й повільно сіла навпроти дівчини. — Вже тридцять два тижні. — Вона погладила себе по животу й щасливо посміхнулася. — А ти гостя Ярослава? Його колега по роботі? Як тебе звати?  

Орися дивилася на гостю абсолютно безневинними очима, ніби не чула двадцять хвилин тому стогонів і криків, що лунали з кімнати Ярослава.

— О-оксана, — заїкаючись, промовила дівчина. — А ви вагітна? — чомусь поставила абсолютно безглузде питання.

— Оксанко, — відповіла Орися, ніжно погладжуючи свій живіт. — У нас із Ярославом велике кохання. Ми давно мріяли про дитину, а тут Бог послав. — дівчина поглянула на стелю. Оксана теж підняла очі. — Останнім часом Ярослав дуже багато працює. І вдень, і вночі. Як от зараз. До нього весь час колеги жінки приходять. Всі красиві, як ти Оксанко, й талановиті. Он тільки вчора приходила Галя з бухгалтерії. Так чоловік цілих три години у себе в кімнаті з нею якісь рахунки увечері перевіряв.

Оксана мовчки витріщалася на Орисю.

— І знаєш, — продовжила та, — такого чоловіка ще пошукати треба. Він мене дуже любить. Все майно переписав на мене. І якщо ми, не дай Боже, розійдемося, він залишиться бідним, наче безхатько на вулиці. Навіть орендувати квартиру не буде за що. — Орися махнула рукою в сторону вікна й встала з дивану. — Ну що ж, Оксано, рада була з вами познайомитися. А тепер піду трохи полежу, бо це геть не легко бути вагітною…

Вона помахала Оксані рукою й повільно попрямувала на другий поверх. Вже в себе в кімнаті Орися витягнула подушку з-під сукні й розсміялася. Буде знати як її ображати!

Після зустрічі з Орисею, Оксана сиділа й ошелешено дивилася на стіну, а потім зібралася й швидко щезла з їхнього будинку. Диван у вітальні спорожнів, наче кілька хвилин тому там нікого й не було. Ярослав же тим часом безтурботно приймав душ. Він збирався ще випити по келиху винця з Оксаною й можливо повечеряти. Вечір обіцяв приємно закінчитися. Однак коли він спустився до низу, на його подив у вітальні було пусто.