Читати книгу - ""Невільниця серця", Верона Дарк"

Ранок почався не так, як завжди.
Ніхто не снідав, не жартував, не вмикав музику в кухні. Будинок був наповнений тривожною тишею. Мама мовчки готувала каву, Марем нервово крутила ложечку в склянці, не зводячи очей зі столу. Я сиділа навпроти — і мені здавалось, що кожен ковток повітря коле зсередини.

Коли з’явився тато, всі завмерли.

Він виглядав трохи краще — на його обличчі вже не було крові, синці почали синіти, але душевний біль світлів у його очах яскравіше, ніж будь-яка рана. Він сів за стіл, провів рукою по волоссю і мовчав кілька хвилин.

А потім, нарешті, заговорив:

— Учора… я зробив жахливу помилку. Я зрадив дуже небезпечну людину. Не зі зла… просто… я хотів більше. Більше грошей, більше можливостей. Думав, що зможу обійти систему.

Він подивився на маму. Вона вже плакала.

— І що сталося? — прошепотіла вона.

— Вони викрили мене. І мало не вбили. Але…

Він обернувся до мене.
Моє серце перестало битися.

— Але сталося так, що я… що я залишився живим лише завдяки… тобі, Аліє.

Я не зрозуміла.
— Завдяки… мені?

— Карім… той, кому я перейшов дорогу… він побачив твоє фото. І… — батько затнувся, ковтнув повітря. — І він захотів тебе. Не грошей. Не помсти. А тебе.

— Що?! — закричала Марем. — Тату, що ти несеш?!

— Він сказав, що відпустить мене… якщо я віддам йому Алію. Як дружину.

Повітря зникло з кімнати. Мама затулила рот руками.
Я сиділа, мов вкопана, намагаючись зрозуміти, чи це якась хвороблива фантазія.

— І що ти відповів? — мій голос тремтів, але був майже без емоцій.

Тато опустив голову.
— Я погодився.

Мовчанка впала, як грім.
Марем закричала перша:
— Ти продав її?! ТИ ПРОДАВ НАШУ СЕСТРУ?!

— Я не мав вибору! — зірвався тато. — Я хотів жити! Повернутись до вас! Якби я сказав “ні” — вони б убили мене. А потім прийшли б по вас.

Я не чула вже нічого.

Світ навколо почав хитатися.
Я стояла — холодна, розбита, шокована.
Моя родина, мій дім, моє життя — все це валилося, як картковий будинок.

— Коли? — ледве прошепотіла я.

— Сьогодні ввечері, — відповів тато. — Він приїде за тобою.