Читати книгу - "Казки розуму, anwsxxz"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У дитячому відділенні клініки Святого Миколая стало неспокійно. Спочатку — нічні крики. Потім — відмова дітей засинати. І нарешті — малюнки.
Усі вони малювали те ж саме: високі чорні фігури з білими прорізами-очима, довгі руки, які тягнуться з-під ліжка, чи з шафи. Підпис на кожному:
«Вартові ночі»
— “Це не просто уява,” — мовила одна з медсестер. — “Це виглядає… злагоджено.”
Едвард розглядав малюнки з незвичною тишею. Він бачив подібне — не конкретно ці зображення, а шаблон: спільні кошмари.
Еллі оглядала пристрої пацієнтів. Переважна частина дітей бавилася у VR-ігри, доступні на недорогих гарнітурах, подарованих “благодійною освітньою платформою”.
Назва гри: “NightFair”.
Жанр: “навчальна візуалізація сновидінь”
Але всередині — не було жодної освітньої програми. Лише нескінченний коридор, затемнені кімнати, і голос, що шепоче:
“Ти боїшся не темряви. Ти боїшся того, що вона бачить тебе.”
— “У грі є механіка — якщо дитина ховається під ковдрою, вона ‘виживає’,” — пояснює Еллі. — “Якщо визирає — бачить Вартового.”
— “Поведінкова дресура через страх,” — констатує Едвард. — “І хто ж розробник?”
Назва в списках видавця — N.U.L.L.
Не просто псевдонім. Це акронім:
Neural Unified Lore Language
— “Єдина нейромовна система лору,” — перекладає Едвард. — “Мета — створити не просто гру, а світ, де оповідь керує емоцією.”
— “І діти стають учасниками. Не гравцями — персонажами,” — додає Еллі.
У даркнеті вони знаходять форум, де обговорюється “NightFair”:
“Це не гра — це ініціація. Якщо тебе побачив Вартовий, ти вже не прокинешся тим, ким був.”
“NULL — це не розробник. Це — середовище.”
Тим часом у лікарні одна дитина — 8-річна Ніка — починає говорити про інших дітей, які “зникли у снах”.
— “Вони більше не малюють,” — каже вона. — “Вони стали малюнками.”
Едвард бере VR-гарнітуру, запускає гру. На екрані — затемнений дитячий коридор. Зі стін — шепіт. У вікні — обличчя.
На підлозі — крейдою написано:
“Це не гра. Це пробудження. NULL.”
Повернувшись, він робить висновок:
— “Це не просто тероризм. Це — нейронна казка, що формує мислення на рівні страху. Казка, яку не розповідають. Вона розповідає тебе.”
Він дивиться на одну з дитячих картин.
З тіні ліжка визирає постать.
І підпис: “Він вже знає твоє ім’я.”
Кінець частини 6. Продовження у частині 7: «Лабораторія архетипів»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки розуму, anwsxxz», після закриття браузера.
