Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Не судилось (Панське болото) 📚 - Українською

Читати книгу - "Не судилось (Панське болото)"

273
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не судилось (Панське болото)" автора Михайло Петрович Старицький. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 32
Перейти на сторінку:
в и ч. Та йдiть-бо, сядемо тут та гарненько, любенько i поговоримо.

Ж о з е ф i н а. Мне не мошна… очень трудно, Ьiеп difficile…* (*Дуже важко (франц.).)

I в а н А н д р i й о в и ч. Чого там трудно? Ви не лякайтесь; потрошку…

Ж о з е ф i н а. Нет трошка… моя трошка не може.

I в а н А н д р i й о в и ч. О, бодай вас!.. А як же? Ось сiдайте!

Сiдають на деревi.

Якi в вас славнi ручки!

Входить Харлампiй i крадеться тихо.

Ж о з е ф i н а (не дає руки). М-eur, vous mе faites des compliments?* (*Пане, ви кажете менi комплiменти? (Франц,))

I в а н А н д р i й о в и ч. I очки славнi… чим ви їх закаляли?

Ж о з е ф i н а. Соmment?* (*Як? (Франц.).)

Iван Андрiйович. А подивiться, якi чорнi! (Хоче обняти).

Харлампiй кашляв.

Ж о з е ф i н а (встає). Я так не хотiль! Lissez moi franquille!* (*Дайте менi спокiй (франц.).)

В И Х I Д IX

Тi ж i Харлампiй.

I в а н А н д р i й о в и ч (з досадою). Чого тобi треба?

Жозефiна хутко пiшла.

Х а р л а м п i й. Та там, вельможний пане, люде прийшли.

I в а н А н д р i й о в и ч. А чого їм?

Х а р л а м п i й. Загнали на спашу гусей, чи що.

I в а н А н д р i й о в и ч. Ага! Побалакаємо, побалакаємо, голубчики, лебедики!

Пiшли.

В И Х I Д Х

Пашка i Катря виходять з кiнця кону по той бiк баркану.

К а т р я (зупинившись коло хвiртки). Ну, iди ж ти, а я тут почекаю.

П а ш к а. Ходiм разом.

К а т р я. Не пiду.

П а ш к а. Чому? Туди всi ходять; он до того будинку: там i школа.

К а т р я. Я й тут постою.

П а ш к а. Чого ти боїшся? Не вкусить. От розкажеш i за матiр — чим i як слаба.

К а т р я. Та про це дiло, то, може б, до знахарки краще…

П а ш к а. То таки лiкар, вчений, а то… Он i люде всi дякують, що пособля.

К а т р я. Та я тим тебе i послухала, що ти про матiр нагадала, а сама б зроду не насмiлилась…

П а ш к а. То й добре: от i за матiр порадимось, i прогуляємось до Росi, бо ти все дома та дома, — аж занидiла.

К а т р я. Гуляти — то дарма; а от лiкар чи й пiде? Ми бiднi…

П а ш к а. Що ти? Вiн такий добрий; до самого найбiднiшого пiде; коло слабого аж упада, а як той не слуха, чи з'їсть, що не велене, — то й вилає добре!

К а т р я. Вiн сам тут сидить? Чи й…

П а ш к а (пiдморгує). Там i панич.

К а т р я. Геть!

П а щ к а. Та ну, справдi, ходiм! Адже ти хотiла й до школи ходити i про Михайла питала, що не видко, а тепер затялась!

К а т р я. Та ти мене й тодi на вулицю потягла i тепер…

П а ш к а. А може, скажеш, Михайло не гарний?

К а т р я. То що?

П а ш к а. Як одягне жупан, та дорогим поясом пiдпережеться, та сиву шапку набакир, — i очi б видивилась! Куди нашим парубкам до його! Вид бiленький, вус чорненький, брови на шнурочку!

К а т р я (засоромившись). Та годi вже! Чи так закохалася!

П а ш к а. Хто б говорив?.. У самої тьохкає, а вона на другу!

К а т р я. Отакої!

П а ш к а. Такої ж! А як загра на гармонiку, то аж душу тягне: часом i плакать хочеться, а часом так весело серце заб'ється, що й господи!

К а т р я. Вiн i спiва славно, голосно так та чуло; та все наших пiсень, тiльки таких, що я й не знаю… слухала б i не наслухалась!

П а ш к а. Бач, для тебе й спiвав!

К а т р я. Чого для мене? Так прийшлось. Знаєш, я боялась перше i слово промовити з паничем, а вiн — нiчого, зовсiм простий, ласкавий: розказує таке все цiкаве, а часом смiшне, i так звичайно, з великою шаною… Я потроху розбалакалась, як з парубком, та аж злякалася.

П а ш к а. Чого? Ото дурна! (Засмiялась).

К а т р я. Е, тобi смiшки, нiчого, бо змалку до панiв призвичаєна, — у дворi була.

П а ш к а. Такi ж люде. Ну, ходiм же, ходiм! Чого ми будемо тини пiдпирати, коло хвiртки стояти? (Тягне Катрю за рукав у садок).

К а т р я (озираючись). Як тут славно! Квiтки якi хорошi, дух такий…

П а ш к а. Хiба ти нiколи не була?

К а т р я. Нi, вперше. А то куди отi широкi стежечки?

П а ш к а. До горниць, до ставка. Хочеш — я тебе кругом обведу?

К а т р я. Нi, нi, не хочу. На мене й без того якийсь ляк напав… неначе порвалося що, як переступила порога: так серце щось здавило, мов руками, аж защемiло всерединi… Ходiм звiдси мерщi, бо мене чогось i сум, i страх огорта… краще другим разом.

П а ш к а. Вигадай ще!

В И Х I Д XI

Михайло, Катря i Пашка.

М и х а й л о (виходить з рушницею на гонок). Тiбора!! Тiбора!! Iсi! I де вона забiгла? Зiпсують чисто собаку! (Зуздрiвши дiвчат). А!! Здоровенькi! (Пiдходить, подає руки). Спасибi, що прийшли.

П а ш к а. Та насилу затягла; так боїться вас, що й глянути не хоче.

К а т р я. Ви не слухайте

1 ... 5 6 7 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не судилось (Панське болото)», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Не судилось (Панське болото)» жанру - 💙 Драматургія:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Не судилось (Панське болото)"