Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Водяничок 📚 - Українською

Читати книгу - "Водяничок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Водяничок" автора Відфрід Пройслер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 49
Перейти на сторінку:
А мала Баба Яга хутенько вичаклувала собі повний кошик хмизу. Тоді поставила його край дороги сіла поряд, ніби притомилась і відпочиває.

Чекати їй довелося недовго: незабаром на дорозі показався лісник. Мала Баба Яга пізнала його по зеленій куртці. За плечима в нього висіла рушниця, а через плече шкіряна торба.

— Ого! — крикнув лісник. — Іще одна! Ти що тут робиш?

— Відпочиваю, — пояснила мала Баба Яга. — Заважкий кошик, нехай трохи оддишуся.

— Хіба ти не знаєш, що збирати хмиз тут заборонено?

— Ні, звідки мені знати?

— Ну, то тепер знатимеш! — скипів лісник. — Висипай хмиз і забирайся геть!

— Висипати хмиз? — здивовано перепитала Баба Яга. — Змилуйтеся наді мною, пане новий лісник! Ви не скривдите старої жінки!

— Зараз побачиш, що я тобі зроблю! — закричав лісник. Він схопив кошик і хотів висипати хмиз. Але мала Баба Яга сказала:

— Цього ви не зробите!

Лісник геть розлютився.

«Я запроторю тебе до в’язниці!» — хотів він закричати, але натомість промовив:

— Вибач, я пожартував. Звісно, ти можеш забрати свій хмиз.

«Ти диви, — збентежився лісник, — я думаю одне, а кажу зовсім інше?»

Та звідки йому було знати, що це мала Баба Яга начаклувала.

«Отак краще, синку!» — подумала мала Баба Яга і весело сказала:

— Якби ж цей кошик був хоч трохи легший!

— Може, допомогти? — люб’язно спитав лісник. — Я міг би віднести вам цей хмиз аж додому…

Мала Баба Яга захихотіла:

— Справді, синку? Який ти ласкавий! Який чемний!

«Хоч гвалт кричи! — думав лісник. — Верзу казна-що. Я сам себе не впізнаю».

Лісник, сам незчувшись коли, завдав важкий кошик собі на плечі.

— Матусю! — сказав він. — Якщо ви дуже стомилися, то сідайте верхи на кошика.

— А ти не жартуєш? — спитала мала Баба Яга.

Лісник з відчаєм почув свою люб’язну відповідь:

— Авжеж, не жартую! Вилазьте!

Малій Бабі Язі не треба було двічі казати. Одним махом сіла вона верхи на кошик, а ворон Абраксас фуркнув їй на ліве плече.

— Тепер рушаймо! Вперед, синку!

Лісникові куди дужче хотілося, щоб кошик разом із старою й вороном провалилися до лиха в землю. Та що з того? Він покірно чалапав уперед.

— Прямо й прямо! — крякав Абраксас. — Та жвавіше, мій ослику, жвавіше! А то дзьобну тебе в м’якеньке місце!

Лісника кидало то в жар, то в холод. Він дибав та й дибав, весь упрілий, висолопивши язик. Спочатку лісник загубив свого зеленого капелюха, потім шкіряну торбу. Рушницю він теж посіяв. А його все ганяли й ганяли по лісі вздовж і впоперек.

— Ліворуч! — командував Абраксас. — За отим ровом праворуч, а далі на гору!

Коли вони нарешті дісталися до хатки, лісник ледве стояв на ногах. Та мала Баба Яга не почувала до нього жалю. Навпаки, вона сказала:

— Чи не хочеш ти, синку, порубати оцей хмиз?

— Порубаю, пов’яжу ще й складу в стос, — промовив лісник.

Гак він і зробив.

Коли лісник скінчив — а затяглася робота допізна, — мала Баба Яга сказала:

— Тепер хоч і додому йди. Не знаю, як і дякувати тобі, синку! Такого люб’язного лісника, як ти, навряд чи ще де знайдеш! Ото зрадіють бабусі, як прийдуть завтра по хмиз! Ти ж бо і їм допоможеш, правда?

Новий лісник кивнув головою і, заточуючись, поплентався додому.

Відтоді, побачивши в лісі якусь бабусю з кошиком хмизу, він обминав її десятою дорогою.

Мала Баба Яга ще не раз згадувала про цю свою витівку.

— Тепер я так завжди робитиму! — призналася вона воронові. — Я допомагатиму добрим людям. А лихим робитиму каверзи. Це мені подобається!

— А навіщо? — спитав Абраксас. — Робити добро можна й без каверз.

— Ах, це нудно! — пирхнула мала Баба Яга.

— А ти звідки знаєш? — спитав Абраксас.

ПАПЕРОВІ КВІТИ

Якось у неділю малій Бабі Язі скортіло полетіти до міста й подивитися базар.

— Чудово! — зрадів Абраксас, — І я з тобою! Тут у лісі, так самотньо, дерев сила, а людей обмаль. А в місті, та ще на базарі, навпаки!

Та летіти на мітлі аж до самого базарного майдану вони не могли. Уявіть собі, який би там переполох зчинився! Чого доброго, ще й поліцію накликали б на свою голову. Тож сховали вони мітлу на околиці міста, в житі, а далі пішли пішки.

Базар уже вирував: господині, наймички, селянки, куховарки товпилися довкола прилавків. Жінки городників вихваляли свою городину, продавці садовини гукали раз у раз: «Купуйте яблука боскоп і груші бера!» Жінки рибалок запрошували до оселедців, ковбасник — до гарячих сардельок, гончар — до глечиків та мисок, розставлених на солом’яній маті.

1 ... 5 6 7 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Водяничок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Водяничок"