Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України 📚 - Українською

Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України" автора Колектив авторів. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 210
Перейти на сторінку:
16 грудня 2003 р. № 261;

— Положення про педагогічну раду виховної колонії та Типове положен­ня про батьківський комітет при виховній колонії, затверджені наказом від 28 січня 2004 р. № 20;

— Інструкцію з організації порядку і умов виконання покарання у виді об­меження волі, затверджену наказом від 16 лютого 2005 р. № 27;

— Інструкцію про порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, за­тверджену наказом від 15 листопада 2005 р. № 186;

— Інструкцію з організації перегляду кореспонденції осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджену наказом від 25 січня 2006 р. № 13;

— Інструкцію про порядок подання до Секретаріату Президента України матеріалів з питань помилування та виконання указів Президента України про помилування, затверджену наказом від 16 травня 2006 р. № 93, та ін.;

2) спільні нормативно-правові акти ДДУПВП та інших відомств. Це, на­приклад:

— Порядок медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слід­чих ізоляторах та установах виконання покарань, Інструкція з проведення дис­пансеризації хворих, які перебувають в установах виконання покарань, Типові правила внутрішнього розпорядку для хворих, які перебувають у лікарні, Пе­релік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звіль­нення засуджених від дальшого відбування покарання, Положення про лікарсько-трудову комісію та деякі інші нормативно-правові акти щодо санітарно- протиепідемічного і лікувально-профілактичного забезпечення осіб, узятих під варту, та засуджених, затверджені наказом ДДУПВП і Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 р. № 3/6;

— Положення про умови навчання та отримання базової та повної загаль­ної середньої освіти особами, засудженими до позбавлення волі, у загальноос­вітніх навчальних закладах при установах кримінально-виконавчої системи, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки України та ДДУПВП від 1 березня 2002 р. № 154/55;

— Інструкція про організацію здійснення адміністративного нагляду за осо­бами, звільненими з місць позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ (далі — МВС) України та ДДУПВР від 4 листопада 2003 р. № 1303/203;

— Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавлен­ням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, за­тверджена наказом ДДУПВП і МВС України від 19 грудня 2003 р. № 270;

— Положення про навчальний центр при установі виконання покарань, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України та ДДУПВП від 12 березня 2004 р. № 153/32;

— Порядок взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і установ виконання покарань у проведенні соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які відбувають покарання в цих установах і звільняються з них, затверджений наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту і ДДУПВП від 28 жовтня 2005 р. № 2559/177;

3) нормативно-правові акти інших відомств. Це, наприклад:

— Інструкція про порядок і умови відбування арешту засудженими військо­вослужбовцями, затверджена наказом Міністра оборони України від 26 люто­го 2002 р. № 81;

— Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міні­стра юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5, та ін.

9. Кримінально-виконавче законодавство України складається також з чин­них міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою (далі — ВР) України. У даному разі, згідно із Законом України «Про міжнародні договори України», йдеться про будь-який міжнародний договір (міждержавний, міжурядовий, міжвідомчий) незалежно від форми та найме­нування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол), але він повинен бути укла­дений і належним чином ратифікований. Стаття 9 Закону вказує, що ратифі­кації підлягають міжнародні договори, які стосуються прав, свобод і обов’яз­ків людини і громадянина. З цього, безумовно, випливає, що всі міжнародні договори стосовно поводження із засудженими (як з громадянами України, так і з громадянами інших держав чи осіб без громадянства) повинні бути ра­тифіковані.

Стаття 19 Закону встановлює, що чинні міжнародні договори України, зго­да на обов’язковість яких надана ВР України, є частиною національного зако­нодавства і застосовуються у порядку, визначеному для норм національного законодавства. Якщо ж міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжна­родного договору.

Стаття 3. Дія кримінально-виконавчого законодавства у прос­торі й часі

1. До засуджених, які відбувають покарання на території України, засто­совується кримінально-виконавче законодавство України.

2. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та за­безпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та від­бування кримінального покарання.

1. Територіальний принцип просторової юрисдикції кримінально-викона­вчого закону України, який закріплений у ч. 1 статті, що коментується, поля­гає в тому, що всі засуджені, які відбувають покарання на території України, підпадають під дію кримінально-виконавчого законодавства України, незале­жно від того, в якій країні вони вчинили злочин або були засуджені.

2. Положення ч. 1 ст. 3, що коментується, стосується як громадян України, так і іноземців та осіб без громадянства (відповідно до Закону України «Про громадянство України», особи, що проживають на території України та не є гро­мадянами України, а також не мають доказів своєї належності до громадянства іноземної держави, є особами без громадянства; іноземці — це особи, що нале­жать до громадянства іноземних держав, які не є громадянами України).

3. Поняття «територія України» визначається нормами державного та між­народного права. Так, за ст. 1 Закону України «Про Державний кордон Украї­ни» від 4 листопада 1991 р., державний кордон України — це лінія і вертикаль­на поверхня, що проходить по цій лінії, які

1 ... 5 6 7 ... 210
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"