Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Четверо в яхті 📚 - Українською

Читати книгу - "Четверо в яхті"

260
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Четверо в яхті" автора Їжаки Путрамент. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 125
Перейти на сторінку:
справі. В тому, як хлопці дивилися, було щось схоже на ентузіазм, що його викликає у молоді відкриття таємниць життя.

Ось уже все нерухоме плече Беня встановило контакт з лівим боком блондинки. Який жах! Дівчина глянула на свого сусіда і на чверть кроку ступила вперед.

Хлопці переглянулися. Куцик навіть сплюнув. Це означало: «Жени її під три чорти, дурню!» Але Бень не послухав цієї німої поради.

Знову почали працювати невтомні ноги. Поступово статуєподібний хлопець знову опинився біля дівчини. Але тепер Войтек був обережніший, не наступав на неї так навально. Він запалив цигарку.

Проте дівчина була тепер досить збуджена. Вона оглянула свого переслідувача. Потім почала крутитися, зиркати на всі боки. Бень скористався з цього, нахилився і щось запитав.

Куцик стиснув плече Здіслава і похитав головою. Тепер це означало: «От як завойовують жінок!» Він був у меланхолійному настрої. Хлопці подивились один на одного: справді, куди їм до нього!

А Бень не гаяв часу. Ось він уже й цигарки витягнув. Дівчина заперечливо похитала головою. Він нахилився, видно було його профіль: підняті кінчики губ, випнуте вперед підборіддя, зморшки біля очей — словом, найприємніша посмішка. Потім Бень випростався, втягнув живіт і випнув груди. О диво! Він навіть щось таке зробив, що його профіль почав здаватися майже орлиним.

Блондинка все ще вертілася. Бень, мабуть, не дуже добре розумів причини цього. Ось він знову нахилився і навіть намагався взяти її під руку. Другою рукою він показував у напрямку Бельведера[3].

Хлопці дивилися і з сумом хитали головами. Куди їм до нього! Здіслав хотів піти, але Куцик не погодився.

Вони ще раз подивилися. Бень усе ще тримав її під руку і малював запаморочливі перспективи прогулянки. Дівчина не виривалась, а тільки хитала головою. І раптом вона почала махати рукою.

Якийсь здоровенний моряк в офіцерській формі протискувався до них з двома порціями морозива. Бень помітив його, коли той простягнув блондинці її порцію. Переляк стиснув хлопцям горло, ще трохи — й вони кинулися б тікати.

Але залишилися, щоб збагатити свій досвід і цією найважчою військовою операцією — відступом.

Бень блискавично зробив тільки одне: відпустив руку дівчини. Потім він знову задер підборіддя і націлився на оркестр. А його ноги одночасно розпочали гарячкову невловиму діяльність.

Хлопці, стиснувши кулаки, спостерігали цю сцену. Ні, не виказала. Жадібно облизуючи морозиво і задравши голову так, що підстрижена зачіска торкалася плечей, дівчина щось щебетала здоровенному морякові.

Бень непомітно відсунувся на півметра. І знову ніби захитався, немов його хтось штовхнув. Він одійшов уже на кілька метрів. Знизав плечима, махнув головою назад, щоб поправити зачіску, і пішов, наче нічого й не трапилось.

Хлопці побігли за ним. Куцик зробив хитрий маневр: вони вибігли на мостову і крадькома випередили Беня. Потім повернули на тротуар, змішалися з натовпом і рушили йому назустріч.

Бень ішов зовсім спокійно. Ні найменшого сліду поразки, якої він зазнав, хлопці не помітили на його обличчі. Навпаки, Войтек щось насвистував крізь зуби і раз у раз кидав убивчі погляди.

Він зустрів товаришів з гідністю людини, задоволеної собою. Бень обіцяв прийти о другій годині. Хлопці запропонували йому приєднатися до них: вони йшли шукати четвертого, Ваверка.

Бень ввічливо відмовився, кажучи, що має тут з кимось зустрітися. Здісь хотів уже спитати, чи не з підстриженою блондинкою… Але Куцик ущипнув його.

Розшукувати четвертого вони рушили самі. Пішли по Алеї, де жовтіло вигорілим листям кілька величезних лип. На Багателі цвіли рожеві каштани і золотіли якісь декоративні кущі перед відновленим фасадом будинку Уряду. На площі Унії було спокійніше, ніж у будень.

Хлопці повернули до Клубу міжнародної преси. І тут було менше людей, ніж звичайно. Але в другому залі в глибокому металевому кріслі вони знайшли того, кого шукали. Він сидів сам, обклавшись десятком журналів — російських, німецьких, французьких, від «Вопросов животноводства» до «La nouvella critique».

Андрій Ваверко навіть своїм виглядом заслуговував прізвиська професора. Це був найменший з усієї четвірки, худорлявий блондин в окулярах. Коли хлопці ввійшли, Ваверко, машинально глянувши на них, продовжував читати. Довелося вдарити його по плечу.


4

Було кілька хвилин на третю, коли вони зібралися «під умовленим явором» на Мокотовському полі. Червневе сонце безжалісно палило поламані кущики пишної кропиви, дикі кручені паничі, полин, лободу, будяки. Три великі будинки, невідомо для чого збудовані в самому центрі цього пустиря, ще більше підкреслювали його розміри. Далі нерівними кубиками стирчали корпуси на Польовій вулиці. Ліворуч було видно поставлену на ребро коробку Міністерства залізниць. А за ним у далекій імлі білів Палац культури.

Друзі розмістилися на траві; Куцик розлігся, Андрій сидів, тримаючи руки на колінах. На стадіоні «Огніва» відбувався якийсь матч, і там щохвилини лунали крики то задоволення, то розчарування. По Алеї Незалежності раз у раз проносилися автомашини, мотоцикли, всі в одному напрямі, за місто.

Нарешті прийшов останній з компанії — Войтек.

— Як там полювання? — не витримав Здісь.

Войтек холодно подивився на нього і, нічого не відповівши, сів.

— Ну, що там у вас? — кинув він сухо.

Едик посміхнувся, але не наважився коментувати.

Він зразу почав доповідати. Ось зміст сказаного: через тиждень канікули. Наскільки Куцику відомо, ніхто з товаришів не має будь-яких конкретних планів на літо. Тому він, Куцикєвич, завдяки своїй енергії, винахідливості і зв'язкам дізнався про чудову нагоду і пропонує шановним зборам обговорити її.

Він замовк, зробив значущу паузу, щоб хлопці самі почали запитувати. І справді, Андрійко не витримав:

— Ну, Едику, говори ж!

Куцик розцвів: заблищали його сірі оченята, носик ще більше задерся, ледве помітна посмішка надала обличчю відтінок добросердої проникливості. Він підняв палець на рівень очей і випалив:

— Хлопці, що таке яхта?

1 ... 5 6 7 ... 125
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Четверо в яхті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Четверо в яхті"