Читати книгу - "Колишній, Ульяна Соболева"

- Бляха!

Та викинув сигарету у вікно.

Побачив її, і з глузду з'їхав від болю, ненависті і ... від радості. Ніка, уся така ж ніжна, уся така ж до болю красива, але вже чужа. Ніка - його дружина. Колишня дружина. Час лікує? Ні, він клятий, лише затягує рани тоненькою кіркою, а потім розкриває лезом спогадів колишній біль. Він знав, що не повинен повертатися назад. Але самовпевнена гордість твердила, що він забув, що більше не кохає і не страждає. Викреслив підступну стерву, стер, витоптав її зі своєї душі численними іншими, без обличчя і без імені. Тими, хто заміняв її довгими ночами, у його повному ризиком, покритим мороком, життям.

Чи думав він, що, побачивши її знову, усі роки розлуки зітруться, немов їх і зовсім не було, а її сині очі знову роз'ятрять йому душу. Через неї його життя скотилося під укіс, через неї він поїхав. 
Тепер він начальник особистої охорони Віллі Джонсона. Колишнього імігранта. Володька Коршун - злодій у законі, який змився за бугор ще під час «залізної завіси». Хто б міг подумати, що охоронець «общака» стане власником алмазної компанії «Діамант» з філіями по всьому світу? На вигляд чистенький, аристократичний, педант-бізнесмен, але Андрій знав, які справи прокручує Володька Коршун, як відмиває брудні гроші і скільки людей жадають його смерті, а також якої товщини досьє лежить на нього у федералів. Робота Андрія полягала в тому, що він особисто набирав штат співробітників, відповідав за безпеку в будинку боса - нова сигналізація, прослушка, камери стеження. Скільки машин будуть супроводжувати Віллі Джонсона при поході в ресторан, при діловій зустрічі. Які журналісти можуть увійти в будинок, а з ким можна зустрічатися тільки на нейтральній території. Хто з «друзів» олігарха жадає його краху і може підіслати найманців.
Тепер у Асланова нове життя, купа грошей, крута тачка, але немає лише одного: того, про що він мріяв усе життя - сім'ї. Та, що там сім'ї, немає поруч ЇЇ. 
Вероніка Серебрякова дівчина -картинка, королева школи, відмінниця. Він побачив її на випускному вечорі в пишній сукні з рукавами-ліхтариками і розпущеним на плечах золотистим волоссям. Асланов якраз повернувся з армії, молодий, дурний, голодний. Білява красуня вразила його до глибини душі, він навіть не наважувався до неї підійти.

Стояв під її вікнами, мовчки, проводжав зі школи додому, щоб вона не помітила. Набив пику всім її залицяльникам. Нарешті прийшов на шкільну дискотеку і все не наважувався її запросити танцювати, а потім місцеві навалилися на нього скопом і добре нам'яли боки, щоб не вештався на чужому районі. Він тоді розкидав їх усіх без особливих зусиль - усе-таки три роки в спецназі. А потім мила школярка обробляла його рани перекисом водню і бинтувала порізані склом із битою пляшки, пальці. Вони одружилися через рік, коли Андрій відкрив фірму з охорони з крутим оснащенням і штатом працівників, де кожен коштував десятьох. Як-не-як, а колишні товариші по службі. Вони з Корецьким працювали не покладаючи рук, налагодили поставку відеокамер і комп'ютерів із-за кордону. Кожен раз хтось із них їхав у відрядження за новою партією. 
Пройшов рік безхмарного щастя, як він тоді припускав. Для нього Вероніка була центром усесвіту, його маленьким світом, де плюскається щастя, всепоглинаюче й ідеальне до болю. Вона вчилася, він працював як проклятий і був радий, немов дитина, кожен раз, коли повертався додому. Жодна жінка не змогла замінити йому Ніку. Ні з ким і ніколи він не горів у такому дикому вогню пристрасті, як із нею. Ніка вміла звести його з розуму одним поглядом, одним лише дотиком ніжних пальчиків. Коли він цілував її пухкі губи, у нього в голові вибухали мільярди метеоритів насолоди. Тільки вона могла віддатися йому прямо на вулиці, тільки вона примудрялася розпалити його як голодного звіра, лише провівши кінчиком язика по губах. Ось і зараз він подивився в її очі і відчув, як по спині змійками скотилися струмочки поту, а в горлі пересохло, як від спраги. Її волосся розвівалося на вітрі, а ніжна шкіра сяяла в променях зимового сонця. Вона така ж шовковиста на дотик, як він пам'ятав? Її губи все такі  ж солодкі? Його пальці здригнулися від невблаганного бажання торкнутися її волосся, заритися в них як колись, усієї п'ятірнею. Він навіть стиснув їх у кулак, щоб утриматися. Але молода жінка обпекла його таким крижаним холодом, що його серце, ледь відтанувши, знову замерзло. Побігла до свого козла, напевно, хтось чекає на неї вдома так само, як він колись. Хтось, хто називає її «своєю», його Ніку, його маленьку ніжну дівчинку. Його дружину.

«Колишню, Асланов, колишню, не забувай про це, вона чужа - не твоя» - Андрій скривився і знову закурив сигарету. Згадав як, приїхавши в місто, відразу заїхав туди, де жили раніше. Його зустріли знайомі шістнадцятиповерхівки сірою і тужливою ностальгією. Розпитав сусідів - не втримався. Квартиру продала, з'їхала три роки тому. Він тоді ще довго кружляв по знайомих вуличках, збираючи спогади, як на нитку, навіть зупинився біля школи, спостерігаючи за дітьми, і відчуваючи, як спогади зашморгом горло стягують і заважають дихати на повні груди.

Тільки одне він зрозумів ясно: не забув. Побачив - і хаос увірвався в душу. Розніс усе на шматки. Стер у пил колишнє спокійне життя. Маячня якась, стільки років пройшло. Між ними все давно скінчилося, він не пробачить їй ніколи. Те, що розбилося, уже не склеїти, не забути зради. 
Асланов закрив очі - знову її обличчя бачить: красиве, сліпуче і таке рідне. Пальці почали зудіти від бажання доторкнутися, по губах провести, до себе притягнути за потилицю і зжерти її подих.

Член болісно сіпнувся в штанях. Бляяяха! Він усе ще дико її хотів. Ось так, хоч раз поглянув, розпалювався. Ні - чуже у неї обличчя. Блядське і чуже. Він згадав, як несамовито бив Корецького, до болю в руках, збиваючи кісточки до м'яса. Мовчки наносив професійні удари в обличчя, яке перетворилося на суцільний синець. Він не дав супернику можливості сказати ні слова, тут же вибивши передні зуби і оглушивши ударом у сонячне сплетіння. Потім плюнув на скрюченого в його ногах Олега і поїхав на вокзал. Більше Андрій про них нічого не чув, а через пару місяців Коршун допоміг йому оформити розлучення, навіть без її згоди.