Читати книгу - "Чи є життя після весілля?, Ліра Куміра"

Попрощалися ми з професором біля будівлі бібліотеки та домовилися зустрітися в академії вже завтра. Чоловік закінчить свої справи, а потім займеться текстом, який я йому принесла. Задоволена вдалою поїздкою, я попрямувала до міської префектури, де зараз мав перебувати Ірміан.
Черговий офіцер з усмішкою привітав мене, доповівши, що мій чоловік вже повернувся з зустрічі і зараз працює у своєму кабінеті. Я поспішно збігла сходами на третій поверх, а, помітивши стражників у коридорі, чинно пройшла повз них, вітаючись з військовими, після чого знову припустила, миттю опиняючись перед заповітними дверима. Коротко постукала і після голосного «увійдіть» занурилась у кабінет.

- Привіт, - усміхнулася здивованому чоловікові. - А я вже звільнилася і вирішила заскочити до тебе сама. Ти ж не проти? – Він уважно глянув на мене, вказуючи на стілець навпроти його столу, і відповів, відриваючись від документів, які зараз переглядав.

- Як я можу бути проти, якщо мене відвідує така красуня? - Я засяяла, почувши комплімент, а потім Ірм продовжив більш повсякденним тоном. - Зачекаєш хвилин двадцять поки я закінчу? - Я ствердно кивнула, взявши з рук чоловіка протягнуту в мій бік книгу.
Це вже стало моєю маленькою традицією: сідати на зручний диван у кутку кабінету і щось читати, доки Ірміан закінчує розбирати папери. І цей раз не був для мене винятком. Я так поринула в дивовижний пригодницький роман, який почала читати нещодавно, що не відразу помітила, як мій благовірний розібрався зі своїми справами і вмостився поруч зі мною, дивлячись на мене зацікавлено.

– Ой, ти вже все? - Я нарешті помітила свого коханого і отримала ствердний кивок. - Додому? - Він знову зі мною погодився. - Ну що? - Не витримала я впевненого погляду чоловіка.

- А ти знала, що дуже гарна, коли чимось захоплена? - Я відклала книгу від гріха подалі і потяглася до Ірміана, збираючись його поцілувати:

- Я теж дуже скучила, мій лорд, - шепнула перш ніж його губи накрили мої. Ех, прощавай здоровий глузд. Тепер ми цілуємось у робочому кабінеті Першого Лорда Північної провінції.
І якби не гучний стукіт у двері, мені було б важко відірватися від рідних очей любого, і солодких ласк його рук. І звідки в мені стільки пристрасті? Раніше я вважала себе цілком серйозною леді із певними видами на моральність.

- Увійдіть, - сказав мій чоловік, варто було нам упорядкувати не тільки свій одяг, але й дихання, і в кабінет завітав його помічник:

- Перепрошую, термінове донесення з кордону, - він простяг папери, а сам уп'явся на свого начальника в очікуванні подальших вказівок.

- Добре, я перегляну, - сказав мій лорд своєму підлеглому, відпускаючи того, мені ж дісталося м'якше, - Вибач.
В принципі, я вже звикла, що у мого коханого дві дружини, одна з яких робота, але в такі моменти мені так хотілося, щоб Ірм був простим службовцем, що поспішав би додому, ледь баштовий годинник проб'є шість вечора.

- Я повернуся в маєток, чекатиму на тебе там, - постаралася не показувати своє розчарування і повільно нахилилася до улюблених губ, цілуючи їх. - Не затримуйся, - прошепотіла і поспішила до дверей, коли Перший Лорд уже поринув у термінове повідомлення, схоже новини не з приємних.
А вдома на мене чекали тепла вечеря, нова книга про магію повітря, надіслану професором Сноугом, і повідомлення від моєї сестри, яке я відразу відкрила:

«Знайшла ще невелику згадку про луску, завтра вранці прибуду порталом у Фростон, сподіваюся ти мене зустрінеш годині десь о десятій. Люблю тебе. Амелія», - я сумно зітхнула, це мені знову вставати рано вранці, щоб дістатися до столиці вчасно і не змушувати сестру чекати. Хоча нові відомості щодо артефакту радували. Пізніше ми зможемо вдвох відвідати професора Сноуга і отримати розшифровку написів на карті.
Вечеряла я в гордій самоті, нарікаючи на чоловіка та його нестерпну роботу. Але найбільше мене засмутило те, що й спати я пішла сама. Отак і виходити заміж за високопосадовців.