Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

Декілька хвилин Ларі стояв, навіть не ворухнувшись, явно обмірковуючи мою умову. Я ж терпляче чекала, подумки прикидаючи, звідки почну своє дослідження чужого тіла. А чому ні? Я все одно звідси втечу, а так хоч буде що згадати.

– Добре, – видихнув він, кивнувши.

– Домовилися, – посміхнулася я у всі тридцять два, розставляючи руки.

Не зводячи погляду з рук чоловіка, які ледве торкалися моїх грудей, немов крильця метеликів, я хрипло видихнула. Чужі дотики мене зовсім не дратували, я б навіть сказала, будили всередині вулкан. Мені так і хотілося трохи вигнутися, присунутися ближче, зрозуміти, що буде, якщо чоловік стисне мої груди сильніше.

– Все, можете одягатися, – промовив Ларі, діставши зі своєї валізки зошит і перо, записуючи дані.

Подумки вилаявшись на себе, я в лічені секунди одягла свою піжаму. Час виконувати нашу домовленість! По колу обходячи чоловіка, кінчиками пальців ведучи по його плечу і зачіпаючи невеликі шматки чи то тканини, чи то шкіри тварини, яка приховувала його груди і частину підкачаного живота, я захоплено оскалилася.

– Тепер твоя черга роздягатися, – видихнула я і ледь не заплескала в долоні, коли чоловік без зайвих слів скинув із себе вбрання.

Мимоволі облизнувшись, я встала позаду Ларі, ведучи кінчиками пальців від плечей до основи хвоста. Погладивши гладкі, але не слизькі лусочки в районі передбачуваних сідниць, я задоволено хмикнула, поки мій дослідницький дух був у захваті. Але не встигла я продовжити свої махінації, як у двері постукали, а на порозі з'явився здивований Сан, щоб його ...

– Перепрошую, я не знав, що ви зайняті… – дивлячись на мою руку, що все ще гладила імовірну сідницю, видихнув відчужено «шоколадка».

_