Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 117
Перейти на сторінку:

Ф а у с т

Хлопчиську стільки милості!

М е ф і с т о ф е л ь

                                     Та цить!

Що хочуть, можуть привиди робить.

П р и д в о р н и й

Він пробудивсь; вона підкралась, стала.

Д а м а

Оглянулась! Я так собі й гадала!

П р и д в о р н и й

Здумився він: це що за дивина?

Д а м а

А їй те все уже не первина.

П р и д в о р н и й

Тепер вона віч-на-віч стала з ним.

Д а м а

Я бачу вже — впаде він їй до верші,

І він же, мабуть, думає, що перший!

Усі мужчини — дурні в ділі цім.

Л и ц а р

Краси й кохання осяйна цариця…

Д а м а

Та ні, блудниця безсоромна, ница!

П а ж

Щасливець він! Чому я не Паріс!

П р и д в о р н и й

У сіть таку усякий би поліз!

Д а м а

Клейнод той мали всі, кому охота,

Вже непомалу стерлась позолота.

Д р у г а

Вона ж ізмалку віялася скрізь.

Л и ц а р

Шукай хто хоч свіжішої принади,

А я і цим послідкам буду радий.

У ч е н и й

Мені та постать ув очах ясна,

Та я сумнюсь, чи справді то вона.

Що бачим ми — оманливе надміру,

А в писане я непохитно вірю.

Тут сказано: «Вона у Трої всім

Подобалась — і сивим, і старим».

І опис той якраз сюди пасує:

Хоч я й старий — вона мене чарує.

А с т р о л о г

Вже він не хлопець, а одважний муж, —

Схопив, підняв вродливицю чимдуж,

Шкода в його міцних руках пручаться,

Він викраде її!

Ф а у с т

                     Отак загнаться!

Як смієш ти, зухвалий блазню! Стій!

М е ф і с т о ф е л ь

Заплутався ти сам у грі пустій!

А с т р о л о г

Мені здається, мусимо ту сцену

Назвати ми: «Як викрали Гелену».

Ф а у с т

Як викрали? А я ж стою тут нащо?

Чи ж я ключем, як треба, не махну?

Він вів мене крізь просторінь мовчащу,

Крізь хлань жахну — і став я на стану;

Я в дійсності, я на твердому ґрунті,

І дух мій духів подолає в бунті;

Собі я владу виборю двійну.

Далека стала близькою мені;

Спасу її — вона моя в двійні!

Сміліш! Мені міць Матерів поможе!

Хто взнав її — без неї жить не може!

А с т р о л о г

Що коїш, Фаусте? Фаусте! Схаменись!

Схопив її — і постать ніби тане;

Махнув ключем — і нітиться Паріс!

Ой горе, горе! Лихо з нами стане!

Вибух. Фауст падає крижем. Духи здиміли.

М е ф і с т о ф е л ь

(виносить Фауста на плечах)

От халепа! Зв'яжися із дурним,

То будь ти й чорт — намучишся із ним!

Пітьма. Замішання.

Дія друга[157]

Тісна ґотична кімната з високим склепінням — колишній Фаустів кабінет, такий, як і був.

М е ф і с т о ф е л ь

(виходить із-за заслони, підіймає її й оглядається — аж там   Ф а у с т   лежить на старосвітському ліжку)

Лежи, бідахо! Знову страсть

Тебе обплутала шалена!

Кого вразúть сама Гелена,

Тому не скоро пільгу дасть.

(Розглядається).

Дивлюсь сюди-туди, і ніби

Усе лишилось, як було,

Лиш потьмяніли кольорові шиби

Та павутиння всюди прибуло.

Чорнило всхло, папір пожовклим взявся,

Але на місці все добро…

А он лежить і те перо,

Що Фауст ним чорту підписався,

І згусклу кров ще знати на пері,

Що ним була для підпису узята…

Чого б то не дали антикварі,

Щоб мать такого експоната!

Ось плащ старий ще висить на гачку;

Колись хлопчині-простачку

Я в ньому правив теревені-вені,

Що й досі має він за одкровення…

Мені аж закортіло знов

В цім теплім, хоч і грубім хутрі

Торочить речі хитромудрі,

Як той доцент чи богослов.

Учений муж на те здобувся,

А чорт уже давно забувся.

(Знімає зо стіни хутряного плаща і витрушує; звідти вилізають цикади, жучки і всілякі комашки).

Х о р   к о м а х

Чолом, наш патроне,

Наш любий, чолом!

Тебе ми впізнали,

В'ємося кругом.

Ти ткнув поодинці нас,

Звідси йдучи,

Тепер нас, дивися,

Кишать тисячі!

Ховається погань

У грудях людей —

Скоріше в кожусі

Добачиш вошей.

М е ф і с т о ф е л ь

Молодняку радію я без меж!

Ти тільки сій — свого часу пожнеш.

Ще раз хламидою трусну —

Знов хмару кузьок сполохну.

Ховайтесь, любії тваринки,

В усі кутки, в усі шпаринки,

В припалі пилом коробки,

В крихкі посудні черепки,

В сухий, потрісканий пергамен,

У череп, в темінь очних ямин…

1 ... 59 60 61 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"