Читати книгу - "Особливо небезпечний, Ніколь Кові"

Та я знаю, що навіть якби не встиг, всеодно ніколи б її не покинув. Я певно завжди б тримав образу на неї, за те, що вона позбулась дитини, але точно ніколи більше не залишив би її.

Бо я просто не можу жити без Керр. Не можу дихати без неї.

Я всідаюсь в машину, одразу впіймавши її руку і вирулюю на асфальтовану дорогу, яка веде до Норрботтену.

Раптом телефон в моїй кишені почнає розриватись і я відповідаю на дзвінок.

-Кем! Що там?-запитує в трубку Юджин і я стискаю зуби.

-Все гаразд. Прослідкуй, щоб до завтра, ніхто не виходив з будинку. Я сам хочу розібратись з усім.-кажу я і хлопець відповідає що зрозумів, після чого я відключаюсь і вимикаю свій телефон.

Мені хочеться сказати, щоб Софі теж свій вимкнула, та я знаю, що він лишився в будинку Інес, бо я не зміг до неї додзвонитись за весь сьогоднішній день жодного разу.

Та хай там як, зараз ми разом. І ми їдемо додому. Це все, що мене хвилювало у цю мить.