Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Ердан

Я очікував, що відпрацювання сьогодні зранку буде жорсткішим. Але ми майже весь час тільки медитували, а потім Діган мене навантажив трохи тяжкості потягати. Не те щоб зовсім повз минуло, але я чекав чогось гіршого після вчорашнього мого випаду в бік батька. Це була лише розминка чи наставник мене пошкодував? Сподіваюся, Ксі не розповіла йому, що останнім часом я почуваюся погано.

Дивно взагалі, адже дракони не хворіють! Разове нездужання я ще можу зрозуміти, півгодини потім регенеруєш, і все як рукою знімає. Але в мене цей стан тепер повторюється щодня, і мені регенерувати доводиться довше. Вдень я дратівливий надміру, навіть я це визнаю, а вночі… Таке відчуття, що я втрачаю свою Пару! Спочатку відчувається дискомфорт, потім наростає страх. І ці відчуття спершу тільки в голові, але потім я вже й фізично відчуваю, ніби моя Пара віддаляється від мене. Але нічого цього немає! Ксі поряд зі мною весь час, але мій стан день у день погіршується. Якщо так буде продовжуватися, скоро я не зможу приховувати свій стан не тільки від наставника.

- Ердан, тобі треба поговорити з Діганом. - Ксі вже не вперше заводить зі мною цю розмову. Сьогодні вночі я вже двічі йшов регенерувати. - Твій стан не нормальний.

- Ксі, як ти собі це уявляєш? Я що малолітка якась, щоб ледве що до вчителя бігти по допомогу? Сам розберуся. - Ричу в бік дружини.

- Ердан! Твоє самопочуття щодня погіршується! Це явно не проста застуда! - Наполягає Ксі.

Та я й сам це бачу, але не хочу визнаватись дружині у своїй слабкості. Ось ще! Тільки шкодувати мене не треба! Я наслідний принц! І якесь дрібне нездужання не змусить мене підняти лапки догори і бігти по допомогу до старших.

Ось тільки, скільки б я не храбрився, мені з кожним днем стає все гірше і гірше.

Сьогодні я мало не побився з Ятаном. Хоча, дивитимемося правді в очі, і називатимемо речі своїми іменами: Я на нього накинувся і змолотив кулаками. І якби друзі та наставник мене не відтягли, не знаю, чим би все закінчилося.

Що спричинило спалах моєї агресії? Я не знаю. Не було причин і приводу ні Ятан, ні хто інший не давали. Просто на мене, як помутніння, найшло. Завіса на очах та бажання вбивати. Більше нічого не пам'ятаю.

- Ердан! Поясни мені, що сталося? – Наставник намагається розібратися у події. Добре хоч відразу не став мене кулаком ставити на місце. Хоча я на це чекав. Адже заслужив, розумію.

- Діган. Я не знаю. Останнім часом я взагалі не розумію, що зі мною відбувається. – Відповідаю як є. Приховувати щось уже навіть не те, що не має сенсу, а небезпечно для оточуючих. Сьогодні я мало не вбив Ятана, хто знає, чи не виявиться завтра переді мною в момент помутніння Ксі?

- Ксі говорила, що вночі ти по кілька разів ідеш регенерувати. А твоя дратівливість помітна вже неозброєним оком. І не лише Ксі та мені. Підозрюю, що незабаром твій батько буде тут. Ти ж розумієш, що йому про все повідомляють? І чим це загрожує?

- Дігане, я не дозволю йому тебе страчувати! Адже справа не в тому, що я себе погано контролюю. Ти ж бачиш, я хворий! – Ну ось, я це визнав.

- Так, мій хлопчику, твій стан не нормальний. Я ніколи не стикався ні з чим подібним і не знаю, що з тобою відбувається! Зараз вирушай у сад і регенеруй, а я викличу Ріка. Його дружина – декан Лікарського факультету, і, за відгуками, дуже добрий лікар.

Діган

Я лаю себе останніми словами, треба було раніше звернутися до Ріка! Принц явно хворий. І це не втрата самоконтролю на ґрунті стресу чи здобуття Істинної, хоча така думка і спадала мені на думку. Судячи з його сьогоднішнього зриву на Ятана, все набагато серйозніше.

Добре, що я був присутній під час спалаху його агресії. Я бачив, що не було жодних причин! Принц просто в якийсь момент різко зупинився, ніби натрапив на невидиму стіну, струснув головою, розвернувся і пішов убивати. Можна вважати всім пощастило, що на шляху в нього виявився Ятан, а не хтось легший. Та й я був поряд. Я останні дні намагаюся не відходити від Ердану ні на мить.

Разом з Ізіром і Крістіаном нам вдалося скрутити принца, та й запал його швидко зник. Він раптом обм'якнув у наших руках, потім глянув незрозуміло на нас, на закривавленого Ятана і на свої руки, ніби й не він тут усе щойно трощив.

Ердан виглядав таким загубленим та переляканим. Я спочатку подумав, що у нього проблема з його драконом, але жодних ознак часткового обороту я не помітив. Тим більше, що, як казала Ксі, регенерація допомагає Ердану боротися з хворобою, а значить, дракон діє заодно з Ерданом.

Тут щось інше, і я не фахівець у цьому. Так, давно треба було звернутися до Ріка!

Залишаю Ердана регенерувати в саду, повертаюся до будинку та пишу записку Ріку, з проханням негайно прийти до нас. Знаходжу Фрая і прошу знайти ректора і привести його якнайшвидше.

Повертаюся до Ердану буквально за кілька хвилин. Принц усе там, де я його й залишив: золотий дракон лежить під навісом і важко дихає. Я міг би присягнути, що спостерігаю всі симптоми розлучення з Істинною! Але як таке можливо? Ксі практично поряд, а дракон принца виглядає так, ніби три доби знаходився далеко від своєї Пари!

- Ердан! - Кличу принца, але він не відразу відгукується. - Ердан!!

Дракон ледве піднімає голову і дивиться мені у вічі. Погляд затуманений, принц мене не впізнає.

- Крістіан, Ксі! Хто-небудь! – Кличу на допомогу. Кричу якнайголосніше, боячись залишити Ердана одного. На мій крик вдається Ізір.

- Ізире, поклич Ксі. Швидко!

Може Істинна допоможе, якщо дракон вже не справляється з регенерацією. Проходить ще кілька важких хвилин, протягом яких стан принца погіршується прямо на очах, перш ніж з'являється Ксі.

- Ксі! Обернися і спробуй підживити Ердана своєю енергією, як це робив він у печері!

Ксі обертається та обіймає Ердана. Через кілька хвилин золотий дракон перестає тремтіти, але дихає так само важко і не приходить до тями.

Де ж Рік?