Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Луну занесли до храму Місячної долини, де усі маги, жриці та асасини вже розпочали обряд замороження Світла. Усі поспішали, та ніхто не припустився жодної помилки. Ніхто не нервував і не порушував правил та поступової покроковості обряду. Навіть істерика світлого принца зупинилась, коли він поклав тіло своєї сестри на кришталевий стіл у вигляді зірки. Він стояв у закутку і не відводив погляду від грудини Луни, сподіваючись, що вона ось-ось зробить подих.
Імператора Фірар за одну мить постарішав на кілька десятків років. Він заслаб і не мав змоги відповідати на запитання його доглядальниць чи цілителів. Усі світлі були шоковані смертю своєї жриці Світла, своєї Надії на життя та процвітання. Люди молилися і Богам і Дияволам, невіруючі увіровали і звернулись до Божків, яких вихваляли інші раси. Кожна жива світла душа вносила крихту у порятунок світлої принцеси, яка віддала своє життя найвідомішому та найненависнішому темному, який не заслуговував на це.
Як і попередив представник темних ельфів маршала темної армії, по закінченню обряду світлих до тіла Луни дозволили підійти носію Смерті. Чоловік з блідою шкірою та зеленими очима зробив кілька надрізів шкіри на обох запястях світлої принцеси, потім зробив такіж надрізи на своїх руках і прочитав молитву некромантів. У момент коли зелені магічні хмаринки зажевріли на шкірі Луни, здригаючи її тіло своїми поштовхами, Арфір відвернувся до стіни. Він не міг спостерігати за тим, що вже бачив кілька разів.
Некроманти не були ворогами світлих та й друзями не вважались. Вони мали сили, які дарувала їм Хаотична магія та зберігали таємницю своїх знань. Вони вважались носіями Смерті через те, що їх душі були повязані книгами смертельних знань. Вони, як і представники істинних носферату могли домовлятись зі Смертю на своїх умовах. Вони мали сили повертати до життя неживих та рятувати тих, хто щойно втратив здатність жити.
– Якщо принцеса не прокинеться до настання повного місяця, ми допоможемо вам схоронити її тіло у наших гробницях. – пообіцяв представник істинних верховній жриці Ллеї. 
– Ми вдячні вам за це. – відказала жінка, відводячи погляд від мертвенно – прозорих очей високого чоловіка з аристократичними лініями обличчя. Хоча жриці були захищені Світлом і не повинні були відчувати страху перед іншими представниками Темряви, перед істинними носферату, які потрапили до Першосвіту з іншого виміру, було важко встояти.
– Нам усім потрібно приймати рішення, які не приносять жодного задоволення. Але ми розуміємо, що окрім нас цього ніхто не зможе зробити.
– Деякі рішення занадто болючі. – відказала Ллея. – Дитина, яка не мала приймати такого важкого рішення, можливо ніколи не зможе оцінити свого вчинку.
– Ви не змогли б врятувати її від зустрічі з Темрявою. 
– Якби ви всі одразу погодились допомагати нам в боротьбі з Відступниками та відстежували всплески Хаотичної магії, то наша жриця могла б жити.
– Ніхто цього не знає. – захрипло відказав чоловік, розчиняючись у повітрі.
– Хтось та знає. – зітхнула Ллея і з гордо піднятою головою підійшла до свого принца, який притискав чоло до стіни, не маючи бажання дивитись на ті судоми, що здригали бездиханне тіло світлої принцеси. – Ясносвітлий, ви повинні відбути до зали нарад. Ви повинні керувати імперією допоки ваш батько не прийде до тями. Смерть нашої жриці стала заважкою втратою для нього і всіх нас, але ми всі готувались до такого дня. Ви повинні повернутись до правління і вирішити проблеми з охороною кордонів. Нечисть Хаотичної магії як і Відступники обєднані і продовжують полювати на Блакитне Світло, що все ще спочиває у тілі вашої сестри. Ви повинні захистити її. Ви повинні захистити усіх нас! – жінка торкнулась плеча світлого принца і відчула як дрижить його тіло. Вона знала, що для світлого принца його молодша сестра була всесвітом, який він не зміг вберегти і тепер відчуває провину. Провина виїдає його зсередини, зводить з розуму, та змушує отруюватись Темрявою, яка проростає у його розбитому серці. – Ясносвітлий! – вигукнула Ллея, стискаючи плече світлого принца і даруючи йому полегшення. 
Як верховна жриця Ллея має право користуватись своєю магією без згоди того, на кому вона збирається її застосувати. Вона вміє зачищати болючі спогади, прибирати тугу та лячні думки. Зцілення душі і тіла забирає багато сил та світлої магії, але якщо знати як і в якій кількості використовувати, то для жриці немає жодних ризиків. А в стінах Місячної долини поповнення сил відбувається швидше.
– Сповістіть мене, коли Луна прокинеться. – прохолодно відказав Арфір, відчувши полегшення. Він подивився на жрицю, що щойно зцілила його зяючу серцеву рану і одним мовчазним поглядом, подякував їй.
– Світлого життя, ясносвітлий. – вклоняючи голову, Ллея поступилася дорогою, пропускаючи світлого кронпринца до виходу.

Три місяці знадобилось імперіям Світла і Темряви на те щоб відстояти свої кордони і не допустити монстрам та Відступникам покинути Мертвих земель, в яких їх зігнали багато літ тому. Як було обіцяно раніше свою допомогу надали усі раси Першосвіту, що стало основним важилем у цій нерівносильній війні. Навіть істинні носферату у особі чотирьох своїх старійшин прибули до місця найкривавіших битв. Втрати були величезними як серед темних так і світлих, що втратили свою істинну Блакитного Світла. Серед довгожителів також ставалися невідворотні загибелі та смертельні поранення. Та найважкішими втратами ставали ті, в яких Відступники отримували нових вірян. 
За вченням некромантів «Смерть — це інакше життя». Не таке яскраве і наповнене фарбами, але все ж таки життя. Нескінченна безтурботність сонного царства чимось схожа на наш світ, але має відмінності. Смерть - це місце, де нічого і нікого немає для тих, хто нікого і нічого не шукає. Смерть кожної істоти, кожної живої душі відрізняється від інших.
Жриці Блакитного Світла не вмирають. Вони перетворюються на іншу сутність у імперії Смерті. Поховані в Місячній долині, жриці розчиняються в її Світлі і наповнюють собою все навколо, вони обєднуються з тими світилами, що померли раніше. Та Луна не була однією з них. Вона не була Світлою в повному сенці цього значення, адже була поцілована Темрявою. І Темрява не дозволяла їй залишити цей світ...