Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Бенкет круків 📚 - Українською

Читати книгу - "Бенкет круків"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бенкет круків" автора Джордж Мартін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 265
Перейти на сторінку:
теплі, забезпечити дровами. Десь на вежі, не в підземеллі. Немовля хворіє.

— Немовлята часто хворіють. А часто й помирають, на жаль. Я запитаю мілорда, де влаштувати вовків.

Ухопивши жінку за носа, Аша добряче вщипнула.

— Зробиш так, як я тобі велю. А якщо немовля помре, ти пожалієш більше за всіх.

Тризуба, писнувши, пообіцяла слухатися, й лише тоді Аша відпустила її ніс і пішла на пошуки вуйка.

Приємно було знову ходити цими залами. Десятивежжя завжди для Аші було мов рідна домівка, навіть більше за Пайк. «Не просто один замок, а одразу десять замків, зліплених докупи»,— подумала вона, вперше його побачивши. Пригадувалося, як щодуху гасала вона тут сходами, і мурами нагорі, і критими мостами, як рибалила на Довгокам'яному причалі, як дні й ночі просиджувала серед багатющої колекції вуйкових книжок. Замок звів його прапрадід, будівля була на островах найновіша. Лорд Теомор Гарло втратив трьох синів ще в колисці й винуватив у цьому мокрі підвали, вологі сходи й білі від солі стіни старовинного палацу Гарло. У Десятивежжі просторіше, зручніше, і розташування тут краще... однак лорд Теомор був людиною мінливою, як можуть засвідчити всі його жінки. А їх у нього було шестеро, і всі геть несхожі, як і десять веж замку.

Книжкова вежа була найширша — восьмикутна, збудована з великих обтесаних кам'яних брил. Сходи тут розташовані в товщі стін. Аша швидко піднялася на третій поверх, де містилася вуйкова читальня. «Хоча насправді немає таких кімнат, де він би не читав». Лорда Родрика нечасто можна було побачити без книжки в руці — хай у виходку, хай на палубі «Морської музики», хай під час аудієнції. Аша неодноразово бачила, як він читає на престолі попід срібними косами. Вислухає справу, з якою до нього прийшли, винесе присуд... а потім читає, поки капітан замкової варти йде по нового суплікатора.

Вуйко схилився над столом біля вікна, в оточенні пергаментних сувоїв, які, може, в самій Валірії ще до Руїни писалися, і товстих книжок у шкіряних шабатурках із бронзовими й залізними застібками. Обабіч вуйка на вишуканих залізних поставниках горіли воскові свічки, завтовшки й завдовжки з людську руку. Лорд Родрик Гарло був не худий і не товстий, не низький і не високий, не бридкий і не вродливий. Шатен з карими очима, а от коротенька охайна борідка, якій він віддавав перевагу, вже посивіла. Загалом він був цілком пересічним і вирізнявся тільки любов'ю до писаного слова, яка багатьом залізнородним видавалася не гідним мужчини збоченням.

— Вуйку,— Аша причинила по собі двері,— що такого нагального ти читаєш, аж покинув своїх гостей?

— Це «Книга втрачених книг» архімейстра Марвина,— вуйко відірвав погляд від сторінки.— Гото привіз мені примірник зі Старгорода. Він хоче видати за мене свою дочку,— сказав лорд Родрик, а тоді постукав довгим нігтем по книжці.— Бачиш? Марвин заявляє, що розшукав три сторінки зі «Знаків та знамень»: це книга пророцтв юної доньки Ейнара Таргарієна, зроблених ще до Руїни Валірії... А Лані знає, що ти тут?

— Ще ні.

«Лані» — так маму називав тільки Книгогриз.

— Нехай спочиває,— Аша, знявши зі стільця стос книжок, всілася сама.— Тризуба, схоже, ще трохи зубів утратила. Ви тепер кличете її Однозуба?

— Я взагалі її рідко кличу. Ця жінка мене лякає. Котра це година? — лорд Родрик визирнув у вікно, на залите місяцем море.— Так швидко потемніло? Я й не помітив. Пізно ти з'явилася. Ми вже кілька днів як тебе чекаємо.

— Вітер не сприяв, та й мені довелося перейматися через бранців. Це дружина Робета Гловера з дітьми. Наймолодший ще запазушне немовля, а в дорозі у леді Гловер пропало молоко. Отож довелося «Чорному вітру» пристати на Скелястому узбережжі й шукати для дитини мамку. А знайшли натомість козу. Дівчинка від цього не розквітла. У селі є молодиця з молоком? У мене серйозні плани на Пущанський Насип.

— Плани доведеться змінити. Запізнилася ти.

— Запізнилася, ще й зголодніла,— Аша, випроставши під столом довгі ноги, перегорнула кілька сторінок найближчої книжки — трактату якогось септона про війну Мейгора Лютого проти так званих бідарів.— І спрага мене мучить. Від рогу елю я б не відмовилася, вуйку.

Лорд Родрик стиснув губи.

— Сама знаєш, у бібліотеці їжа й питво заборонені. Бо можна...

— ...попсувати книжки,— розсміялася Аша.

— Любиш ти мене сердити,— нахмурився вуйко.

— Ой, та не ображайся. Я ще в житті не зустрічала людини, якої б не розсердила,— хто-хто, а ти це добре маєш знати. Але досить про мене. Ти як?

— Та все гаразд,— знизав він плечима.— На очі тільки гірше бачу. Послав у Мир по окуляри до читання.

— А як там моя тітонька?

— І досі на сім років старша за мене,— зітхнув лорд Родрик,— і переконана, що Десятивежжя має належати їй. Ґвінесса стає забудькувата, але цього забути не може ніяк. Побивається за своїм покійним чоловіком так само гірко, як і в день його смерті, хоч не завжди може пригадати, як його звали.

— Не впевнена, що вона взагалі колись знала, як його звали,— Аша з глухим «бух!» згорнула трактат септона.— Батька вбили?

— Так вважає твоя мати.

«Колись вона б сама його радо вбила»,— подумала Аша.

— А як вважає вуйко?

— Балон упав і розбився через те, що під ним обірвався мотузяний міст. Здіймався шторм, і з кожним поривом вітру міст шарпало й крутило,— Родрик знизав плечима.— Принаймні так кажуть. Мати твоя отримала звістку від мейстра Вендамира.

Аша, витягнувши з піхов чингал, заходилася вичищати бруд з-під нігтів.

— Три роки його не було — і раптом Вороняче Око повертається того самого дня, як гине тато.

— Наступного дня. Кажуть, «Тиша» була ще в морі, коли загинув Балон. Та я згоден: Юронове повернення було... дуже вчасним, скажімо так.

— Я б трохи інакше сказала,— Аша всадила кінчик чингала в стіл.— Де кораблі? Я нарахувала чотири десятки пришвартованих лодій, а цього і близько недосить для того, щоб скинути Юрона Вороняче Око з батькового престолу.

— Я розіслав заклик. Розіслав від твого імені — я ж люблю і тебе, і твою маму. Відгукнувся дім Гарло. І Стоунтрі, і Волмарки. Дехто з Майрів...

— Вони всі з острова Гарло... а це один острів із сімох. У залі я бачила одинокий штандарт Ботлі з Пайку. Де кораблі з Солескелі, з Орквуду, з Весей?

— З Чорноплину

1 ... 59 60 61 ... 265
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бенкет круків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бенкет круків"