Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

Громадські проєкти, звісно, не так вражають, як висвітлення війн, але й вони можуть змінювати світ на краще. Усяка така діяльність — хай то викриття небезпеки для здоров’я чи шкоди довкіллю або спостереження за міграцією диких видів — може надихнути інших. Так твориться міжнародна спільнота активних громадян, де найкращі розслідування, проведені в одних місцинах, повторюють в інших.

Соціальні медіа стали прихистком для зневірених і розгублених — і декому з них пішли на користь. Можете вважати Bellingcat одним із позитивних прикладів. Але так само утворились і деструктивні онлайн-спільноти, які поширюють брехню, провокують насильство і розколюють суспільство. Локальні розслідувальні проєкти здатні показати людям, що вони не безсилі та не самотні: нас досі об’єднують спільні інтереси.

Від перших днів в онлайн-розслідуваннях мене постійно непокоїло, що в цій царині бракує розмаїття. Серед нас було дуже мало жінок. Я спостерігав такі перекоси і в інших віртуальних сферах, особливо в роки активного захоплення іграми, коли я очолював команду із 40 гравців, з-поміж яких 39 були чоловіками. Не варто заявляти, буцім жінки просто не цікавляться мечами й магічними змаганнями: ця проблема ширша. Ще на світанку інтернету його колонізували молоді чоловіки, які знаходили там товариство й розваги. Ігри настільки ввійшли в їхні життя, що дехто почав думати, ніби людські стосунки підпорядковані таким самим правилам: виконав завдання — отримуєш що хочеш. А коли життя виявилося складнішим, ці люди зачаїли образу і з онлайн-братства перетворилися на клуб скигліїв, які жаліють себе й випускають озлобленість, цькуючи інших. Уже на початку 2000-х я був свідком, як на форумах неадекватно висловлювалися про жінок.

На щастя, спільнота, що працює з відкритими джерелами, не поділяє таких поглядів. Однак розслідувачі постійно зазнають онлайн-нападок Контрфактуальної спільноти, які бувають особливо нещадними до жінок. Колишня редакторка Bellingcat Наталія каже, що саме через таку атмосферу в онлайн-розслідування початково йшли здебільшого чоловіки. Крім того, на момент заснування Bellingcat, улітку 2014-го, в інтернеті здійнялася хвиля мізогінії у зв’язку з Геймергейтом. Як згадує Наталія, діставалося всім жінкам, які наважувалися підвести голови.

Bellingcat намагався подолати цю тенденцію. У 2015 році ми опублікували звернення до розслідувальної спільноти, закликаючи надавати жінкам більше можливостей і високих посад. Наша колега Райна Стамболійська, паризька консультантка з управління ризиками, яка пише про кібербезпеку, склала список тридцяти жінок, які першими долучилися до розслідувань за відкритими джерелами — у BBC, Reuters, ProPublica, Channel 4 News, Storyful, First Draft News, Колумбійському університеті, Массачусетському технологічному інституті та інших організаціях 391. Самим лише цим списком Райна проявила позицію, спонукаючи новинні редакції, аналітичні центри й усіх інших пам’ятати про ці імена, коли запрошуватимуть гостей в ефір і доповідачів на конференції або найматимуть фахівців для власних розслідувань.

Спершу в мене не було ресурсу когось наймати, тож доводилося покладатися на людей, готових витратити особистий час. Та коли Bellingcat отримав фінансування, я старався набрати якомога збалансованішу команду, і до п’ятої річниці, 2019-го, чоловіків і жінок стало порівну. Ми плануємо розширювати штат і географічно — наймати працівників з Азії, Африки, Латинської Америки.

Мене часто запитують: а що як Bellingcat залишиться в тіні інших організацій, які застосовують наші методи, особливо інформагенцій з чималими бюджетами? Тут ми спокійні. Bellingcat ніколи не намагався конкурувати з великими медіакомпаніями. У нас від початку було два завдання: знаходити докази та розширювати свою галузь. В обох напрямах ми доволі далеко просунулися. І ми досі користуємося своїми перевагами як хабу, що пов’язує експертів, спостерігачів, правозахисників, академічних дослідників і громадян, готових активно братися за розслідування.

Мені часто пишуть із запитанням, як можна поволонтерити для Bellingcat. Іноді ми публічно просимо допомогти в певних проєктах, як у випадку, коли потрібно було ідентифікувати знімки, щоб притягти до відповідальності розбещувачів дітей. Ми прагнемо з кожним роком залучати нових добровольців до діяльності Bellingcat. Це добре вдається іншим організаціям. Приміром, в Amnesty International є Корпус цифрової перевірки, де студенти спільно працюють над розслідуваннями за відритими джерелами, і платформа Decoders, відкрита для всіх охочих.

У майбутньому ми сподіваємось об’єднати зусилля волонтерів та можливості штучного інтелекту. Уявімо, що Bellingcat знаходить ютуб-відео з цінними доказами — наприклад, військові просуваються по території, де, за словами командування, «їх немає». Штучний інтелект може проаналізувати величезний масив даних з інших відео, де є подібні кадри, і відібрати кількасот роликів. Цей список ми можемо викласти для добровольців на своєму сайті, щоб спільнота вела спільне розслідування. Волонтерський корпус не лише дає змогу перевірити великі обсяги матеріалів: ми ще й можемо побачити в дії здібних розслідувачів, щоб залучити їх до складніших справ. Передусім ми заохочуємо учасників користуватися набутими знаннями і проводити власні розслідування, а результати публікувати на свій розсуд або ж передавати нам.

Нині Bellingcat опинився в цікавій ситуації. Ми не зовсім журналісти, не зовсім правозахисники, чи комп’ютерні науковці, чи архівісти, чи академічні дослідники, чи слідчі-криміналісти. Але ми працюємо на перетині всіх цих дисциплін. Підходи Bellingcat вийшли далеко за межі базового принципу «Виявляй, перевіряй, поширюй» і охопили також етичні питання, соціальну місію, прагнення притягти винних до відповідальності. Ми лишатимемося в авангарді онлайн-розслідувань. Ми розкриватимемо гучні справи. Ми надаватимемо докази і наполягатимемо на верховенстві фактів. Ми будемо захисною стіною проти дезінформації. І ми заохочуватимемо якомога більше людей долучатися до нас.

Колись я почав вести блог на дозвіллі. Тепер ми — Bellingcat. І це лише початок.

Російський опозиціонер Алєксєй Навальний, відомий різкою критикою Путіна, повертався додому після поїздки до Сибіру, де виступав на підтримку місцевих політиків. Літак до Москви злетів уранці 20 серпня 2020 року. Навальний зайняв своє місце, плануючи переглянути кілька ТБ-програм і відпочити. Але щось пішло не так.

Його почало лихоманити, кинуло в піт. Навальний роззирнувся, намагаючись зосередитися. Він обернувся до своєї речниці, яка сиділа поруч, і попросив поговорити з ним — у сподіванні, що це витягне його з туману. З’явилися стюарди