Читати книгу - "Османськими шляхами, Мак Карсегі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
–Їх потрібно врятувати, – важко вимовив Рафат. – Амелію та Айрата... Кірам їх уб’є...
–Ходімо, – Мурат закинув руку побратима собі на плече. – Потрібно оглянути твої рани і обробити їх. Так і кров’ю стекти недовго.
–Маємо забиратись звідси, – оглянувся навкруги Богдан. – Подбай за Рафата, а я з Василем «язиком» займуся.
Немова, допомагаючи стусанами, вже виводив полоненого. Той припадав на одну ногу і заточувався. Але Василь не зважав, лише міцніше затягнув мотузку на зап’ястях «язика».
–Їх потрібно врятувати... – говорив раз -за-разом одні та ті ж слова Рафат.
Один із людей Рахмана вийшов на зустріч і вивів коней з вузького провулку.
–Все вдалось? – запитав він, оглядаючи інших.
–Якби не вдалось, то б нас зараз тут не було, – відповів Мурат і допоміг сісти в сідло Рафату. Тому це вже вартувало не аби яких зусиль. Рани робили своє.
–Їх потрібно врятувати, – повторював молодий кримчак. – І Мустафу також.
–Мустафу? – перепитав Мурат. – Ти впевнений, що він живий?
–Амелія сказала, що так...
Навіть в пітьмі було видно, як очі Мурата заіскрились надією.
Пришпоривши коней, вершники розчинились поміж темних вулиць Кафи.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Османськими шляхами, Мак Карсегі», після закриття браузера.
