Читати книгу - "Багряна кнея, Еллі Гарус"

— За що Рофштак прокляв свій рід?
Крондамська сумно опустила блакитні очі.
  — За те, що ми не змогли побратися. Він був злий на свого батька і батька Ерії, вони вступили в змову, та якщо Ерія була не проти шлюбу з Рофштаком, то він не бажав цього. А коли зустрів мене за пів року до весілля, оскаженів ще більше.
  — Я не думаю, що у цьому проклятті є ваша вина. Від кохання складно відмовитися, коли воно справжнє.
Архелая цокнула язиком, змахнувши вказівним пальцем.
  — Але не тобі, люба. Скільки разів ти кидала слова на вітер, ніби не любиш Міхая та що вийшла за нього не з власної волі? І не варто копатись у мене в голові, там такий смітник, люба!
Лізетт нарешті розслабила напружене тіло та усміхнулася.
  — Так, я говорила таке, не заперечую. Але ваш онук – узурпатор! Я вільна жінка і не маю наміру жити так, як хоче тільки він, не дослухаючись до мене.
  — Я помітила, що ти маєш на все свою думку. Ти бажане щастя для Міхая, його радість та мука. Ти послухай, якби він не кохав тебе, хіба став терпіти усі твої примхи? Га?! Він стійко переносить те, бо слабкий перед тобою у своїй любові. До того ж твоя вдача… – княгиня заговорила пошепки, – думаю, ти переплюнеш мене запросто, дитинко!  Кров – не вода.
  — Чому мені всі говорять про кров, якщо я з Гертруну родом? Там народився мій батько, правда я не знаю біографію моєї матері, але здається, вона теж жила якийсь час на повіті, доки не вийшла заміж за графа Сніжанського.
  — Твоя мати… – Крондамська раптом змінилася на лиці, стала блідою, – через неї всі біди!
  — До чого тут вона?.. Я казала...
  — Я знаю, хто ти, Лізетт. І знаю твою мати Херувіму. Після облави на Рофштака, він велів сховати доньку народжену від Ерії, побоюючись, що їй загрожує смерть. Проте на всі переживання мого Рофштака дівчинка вижила. Її виховав рідний брат Ерії, і навіть не спромігся, заради безпеки дитини, змінити ім'я дівчинці. Херувіма дуже рідкісне ім'я, так що, я впевнена, ми говоримо про одну й ту саму жінку.
Лізетт побіліла від почутого:
  — Тобто моя мати рідна донька князя Рофштака? Ви впевнені?!

Крондамська мовчки кивнула головою. Її подих сповільнився. Було помітно, що жінці не просто говорити на тему коханого. Дитина від жінки, яка була законною дружиною її улюбленого Рофштака, залишилася живою. Її смута зрозуміла, але це не робить її допустимою.
Морально Лізетт знаходилась у хаосі, чи знає Херувіма про свій рід? Скільки ще таємниць вони мають дізнатися?!
   — Лізетт, послухай… – продовжила Архелая. — Ми князі та княгині знатного роду, яким жодна з найстаріших родин не може похвалитися; ми несемо в крові владу над вахнархськими землями та над її народом. Я не можу суперечити, злитися на минуле і ненавидить твою матір за те, що вона дочка Рофштака. І Міхая з тобою нерозлучний. Ти ж сама впевнилася, що сили закону не зупинять, не перекриють йому кисень, бо ти його глибинне кохання. Тепер ти розумієш, що ти його доля? Ти частина крові та плоті вахнархської, бо у твоєї матері кров свого батька!

Лізетт довго мовчала, покусуючи нижню губу. Підлога тряслася й гула. Лізетт раптом зрозуміла, що тремтить не підлога, а її власні коліна. Тільда ​​стояла з тацею у руках усю довгу розмову біля дверей, не сміючи заважати розмові княгинь. «Так, так... Кров не вода…» – шепотілися між собою стіни замку.