Читати книгу - "Несвідоме одруження, Естрела Асферіс"

Віртен ле Рів'єн

Я був здивований, коли замість Антуана за мною прийшов Тесар. Причому не опівдні, а набагато раніше, ще до сніданку. Він крадькома зайшов до моєї палати, і знаком показавши зберігати мовчання, простягнув мені згорток. Я взяв його в руки, зазирнув, і побачив цілком очікуване, там був мій одяг. Я настільки швидко, наскільки дозволяв мій стан, змінив лікарняний одяг на звичні мені речі, і мовчки подивився на Теса.

Він так само нічого не говорив, але знаком показав мені слідувати за ним. І ми пішли, крадькома і озираючись на всі боки. Ми йшли хвилин десять, вибираючись із лікувального крила Академії. Тільки коли ми пройшли в житлову частину Академії, я зрозумів, куди ми прямуємо. Виявилося, що ми йдемо в кімнату Антуана.

У принципі, це цілком зрозуміло, якщо плани змінилися, то найкраще місце, щоб усе обговорити - саме кімната Антуана. Навколо неї стоїть досить потужний щит, тож ніхто не зможе ні підслухати нас, ні тим паче перешкодити обговоренню.

Коли ми зайшли в кімнату, там панував хаос. Схоже, Антуан влаштував справжній бардак, збираючи все необхідне в наш похід. У тій купі, що була в центрі кімнати, і, найімовірніше, це саме те, що наш маг хоче взяти з собою, було безліч найрізноманітніших предметів. Крім одягу та екіпіровки там були свічки, трави, зілля, якісь порошки, на кшталт меленого рогу єдинорога, чиясь луска, і ще багато чого. Навіщо йому все це? Якщо нам щось знадобиться, ми зможемо це просто купити в магічній крамниці. Про це я і запитав:

- Навіщо тобі стільки всього брати з собою?

Антуан, почувши мій голос, обернувся, і, оглянувши мене з ніг до голови, ніби оцінюючи мій стан, вимовив:

- Про всяк випадок.

- Ми можемо купити необхідне по дорозі, - запропонував я.

- Не скрізь є магічні або аптекарські крамниці, і навіть якщо є, у них може не виявитися того, що нам буде необхідно, - відповів Антуан.

- Добре. Я зрозумів, - погодився я з його аргументацією, і перейшов до іншої теми:

- Плани змінилися?

- Так, - коротко відповів Антуан, і продовжив збирати речі.

Я вирішив не відволікати його від зборів, і звернувся до Теса:

- То що там такого сталося, що за мною прийшов ти замість Антуана, та ще й раніше домовленого терміну?

- У нас відбулася чергова неприємна розмова з ректором, - відповів Тес, не вдаючись у подробиці.

- Коли ви встигли з ним зіткнутися? Ви ж тільки кілька годин тому були зі мною, - запитав я, зацікавлений новим поворотом подій.

- Якраз коли ми вийшли від тебе, ректор нас і підловив. Тоді ж він поцікавився, що ми робимо в тебе пізно вночі. Антуан вивів нас з-під удару, але ректор перейшов до ще одного нашого проступку. Виявилося, що він звідкись дізнався, де ми були вдень і що робили, - відповів Тес.

- Ну і що, викрутилися б, не вперше ж порушуємо дисципліну, - відмахнувся я.

Але Тесар продовжував:

- Виявилося, що те, що сталося вдень, - набагато серйозніше, ніж ті порушення дисципліни, які ми здійснювали до цього. Ректор дуже різко висловився з приводу того, що Антуан вторгся у свідомість лікаря і його помічниці. Сказав, що це аморально й безвідповідально, що він міг зашкодити їхній свідомості, тим паче що він не спеціалізується на цих сферах. Натякнув, що якби не те, який наш маг чудовий фахівець, і його приналежність до найкращої команди Академії, його б виключили і позбавили магічних здібностей. У результаті, він покарав нас усіх прибиранням їдальні після вечері протягом місяця.

Так, розмова справді була дуже неприємна. Але я не розумів, чому через неї потрібно змінювати плани, про що я запитав у Теса:

- Добре. Відбулася у вас ця розмова. Але як вона вплинула на наші плани?

- Напряму. Ректор сказав, що нам не вибратися за межі Академії без його письмового дозволу. Тепер її захищає магічний купол, - відповів Тес.

А ось це серйозна перешкода. Але має бути інший вихід.

- Ви вже придумали, як все ж таки покинути Академію? - запитав я.

- Так. Рішення підказав Крам. Він знайшов у бібліотеці старовинні карти, на яких показано підземні ходи з Академії. Як з'ясувалося, її будували гноми, - відповідь Тесара поселила в мене надію на те, що ми незабаром виберемося з Академії.

- Це добре, - вимовив я, і тихо уточнив: - Що з Антуаном? Я ніколи не бачив його таким.

Так само тихо, як і моє запитання, прозвучала відповідь Тесара:

- Після розмови з ректором у нього виник комплекс провини щодо лікаря та його помічниці. Він на деякий час замкнувся в собі, після чого під тягарем провини навіть хотів відмовитися від продовження пошуків.

А ось це було дуже погано. Антуан - не просто друг, а частина нашої команди, і якщо щось чинить на нього поганий вплив, то це так само негативно б'є і по команді. І я як лідер не можу залишити це просто так. Тому мені важливо було дізнатися, як друзі вплинули на рішення нашого мага. Про це я й запитав у Тесара, так само не підвищуючи голосу:

- І як вам вдалося його переконати?

Його відповідь була розгорнутою і відображала ту непросту розмову, яка відбулася між ними: