Читати книгу - "Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький"

Мстислав, не побачивши вікна, важко зітхнув і, ощерившись, повідомив.

- Ласкаво просимо в наші мертві ряди, молодший жрець!

- А можна було без релігійного пафосу? - я перевів на архіліча погляд, вікно тут же зникло.

- Ні, це частина ритуалу, - Мстислав роздратовано клацнув зубами, йому самому не подобалося те, що відбувається. - Одягайся, час не чекає!

Фірен. Центральний храм Єдиного

У величному храмі, серед високих колон з витонченими фресками і позолотою панувала тиша та темрява, яку ледве розганяла єдина свічка. У залі, де завжди шумно, де проходили меси, обряди і служіння, сьогодні було незвично порожньо. Лише єдина жриця, що схилилася перед вівтарем, бурмотіла слова, повторюючи їх, немов мантру.

- Єдиним єдиний, Єдиним благословенний...

Раптово свічка згасла. А мова жриці прискорилася, змащуючись до невпізнання.

-Єдинедингословен... А-а-а-а!

Крик, що рознісся храмом, став сигналом для інших. Різко спалахнуло світло, освячуючи кожен куточок приміщення. Тієї ж миті до храму увірвалися закуті в лати паладини, наставляючи списи на жрицю. Два служки підбігли до жінки, намагаючись її втримати, але вона, смикнувшись, наче не помічаючи вагу, відкинула людей убік. Погляд жриці потемнів, але за мить залився яскравим світлом, змушуючи паладинів стати на коліна. А священнослужителів позаду читати молитви.

- Гряде! - голос жінки був двоїстим: одночасно висока і нижня ноти сплелися воєдино, немов говорив чоловік і жінка. - Нечиста звірина раса, очолювана смертю та темрявою! Наближається погибель звичного світу!