Читати книгу - "Блакитне полум'я, Тетяна Гобатюк"

Чи проти я? Тяжко сказати. Десь на заглибинах свідомості я розумію і приймаю, що все до того йшло, проте в середині кожної дорослої жінки живе маленька дівчинка, яка щиро чекає на казку про свого принца. На каблучку з діамантом, на пишну білу сукню та довгу-предовгу фату, щоб по землі волочилася. Не те, щоб я мріяла про розкішне весілля, проте ж мене, чорт забирай, навіть не спитали!

- Не проти. – шморгнула носом опісля недовгої паузи. – Просто у нас все не так.

- А як? – він поглянув на мене стурбовано.

- Ну… спочатку ти мав стати на одне коліно, взяти мене за руку, дістати каблучку і запитати чи зроблю я тобі таку честь – стати твоєю дружиною. – взялася переповідати земні звичаї я. – Потім би я відповіла, що подумаю і через тиждень тяжких очікувань, погодилась.

- Хм… - задумався Ельдар, а потім різко піднявся та встав з ліжка.

- Ти куди? – не зрозуміла природи його задуму я. Раптом він опустився на коліна та розкинув руки у сторони.

- Кохана Оксано, родом із невідомої мені планети, я подарую тобі обидва сонця Теї, я переверну заради тебе гори і перетворю Насіму на море в твоє ім’я. Я віддаю тобі своє серце і клянуся вічно служити нашому коханню. Я помру, якщо на тебе буде твоя воля, і я житиму, якщо лише ти дозволиш.

І що тут скажеш? Я банально розплакалася.