Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

-Вона відмовилася від цієї пропозиції ще сьогодні зранку, а ще гірше влаштувала батькам істерику,- відповідає Єгор. Він поправляє своє біляве волосся та закочує очі.- Моя сестра сходить з розуму, бо вся увага не приділена їй. Тому свято буде без неї.

-Зрозуміла. 

       Я весь час оберталася в пошуках, свого вже нахаби, але його ніде не було. Це чомусь мене насторожило та засмутило. Я хочу зізнатися йому в коханні, хочу поцілувати так палко, як тільки зможу! Ми з дівчатами прямуємо до своєї кімнати, щоб почати збиратися на свято. Я не дуже люблю святкувати свій день народження, але я не хотіла засмучувати подруг. Все-таки вони старалися, і я це ціную. Поки ми вибирали, що одягнемо, я встигла поговорити з бабусею, дідусем та навіть отримала подарунки від них, а ще отримала подарунок від тітки Агати, що мене дуже сильно здивувало. А ось Віолу навпаки засмутило напевно.

         Поки Віола красила мене, до нас в кімнату постукали. Діна відкрила двері та забрала якусь коробку в хлопця. Вона насуплено подивилася на коробку, а потім розслабилася.

-Це тобі!- вона хоче передати мені коробку, але бачить, що я не маю як подивитися.

-Від кого це?

-Від твоєї мами. 

-Мами?- перепитую здивовано. Я знала, що вона кожного року відправляла мені подарунки, але згодом я попросила, щоб мені їх не передавали.