Читати книгу - "Три сили. Як виховують в успішних спільнотах"

Відмінність між особистостями із Трьома силами, як-от Сотомаєр, і групами Трьох сил у тому, що члени групи заохочують і спонукають одне одного більше працювати, а особистості іноді можуть покладатися лише на власні ресурси. (Як у випадку Сотомаєр, участь бодай одного родича чи наставника може здійснити величезний вплив)1018. Часом особистостей із Трьома силами навіть можуть зневажати члени їхньої групи.

Багато хто привертав увагу до «опозиційної» течії у сучасній міській культурі темношкірих, які зневажають старанне навчання і «гарні оцінки» як «білу поведінку»1019. (Однак із тезою цієї книжки узгоджується важливе дослідження економіста з Гарварду Роланда Фраєра, який виявив, що цього явища немає в школах, де навчаються лише темношкірі)1020. Проте рідко звертають увагу на дивну подвійну зневагу, яку почали плекати американські заможні високоосвічені класи щодо дисципліни і старанності в навчанні.

Наприклад, у відповідь на величезний масив даних про стрімке зниження успішності американців у математиці і точних науках, шалено популярною стала така думка: «Та не перейматеся, Америці допоможе пониження планки, а не підвищення». У нещодавній дуже популярній статті про інноваційні секрети автор закликав американських батьків дозволити дітям «робити менше», лазити в інтернеті, «дрейфуючи від одного захоплення до іншого, з одного сайту на інший», і просто «йти за своїми вподобаннями». «Не забувайте, що Білл Ґейтс і Марк Цукерберг покинули університет, щоб іти за своїми мріями»1021, — повчально додає автор.

Це диснеївська версія миттєвої винагороди у творчості та навчанні (як у «Покахонтес», коли героїня «зазирнула у своє серце» — і одразу ж заговорила англійською). Американські діти вже зараз витрачають по сім-вісім годин щодня на ґаджети для розваг1022 і проводять перед телевізором на 70% часу більше, ніж у школі1023. Основна ідея філософії «роби менше і просто йди за своїми вподобаннями» полягає в переконанні, що важко здобути успіх, якщо не любиш те, що робиш. Однак прихильники такого підходу зручно «забувають», що справжні досягнення і творчість — у мистецтві, професійній діяльності чи підприємництві — потребують драйву і наполегливості не менше, ніж натхнення. Коли у лікаря і письменника Халеда Госсейні запитали, що допомагає вивчитися на лікаря, він відповів: «Дисципліна. Терпіння. Наполегливість. Готовність відмовитися від сну… Здатність витримувати зневіру. Приймати виснаження як життєву обставину». Коли ж його запитали, що потрібно, щоб стати письменником, він відповів: «Те саме»1024.

Знайомі описують Ґейтса і Цукерберга — не кажучи вже про Стіва Джобса — як найпрацьовитіших і найзавзятіших людей, яких вони знали. Звісно, креативність також потребує свободи підважувати авторитети і кидати їм виклик (саме тому Китай поки що відстає від нас у винахідливості), простору для подиву і вільних асоціацій. Однак факт залишається фактом: ви не можете винайти Google, Facebook чи iPod1025, якщо не опанували основи, не хочете працювати годинами і не можете підняти себе з підлоги, коли життя нокаутує вас перші десять разів.

Наступна теорія струн цілком може осяйнути когось, хто просто гулятиме пляжем, однак можете не сумніватися, що ця людина знатиме квантову фізику і роками сушитиме голову над рівняннями, які викине геть. (Пікассо і Мондріан оволоділи традиційною технікою, перш ніж винайти живопис, якого доти ніхто не бачив). Справжній шлях до революційних інновацій та підприємництва — драбина Трьох сил. Джефф Безос запустив Amazon 1995 року, коли був «повним банкрутом», і примусив себе — а також своїх венчурних інвесторів — вкладати кожен пенні прибутків назад у бізнес упродовж щонайменше п’яти років. Він дотримав слова, а решту знають усі. Отак народження покупок водин клік відбулося внаслідок бездоганного акту контролю імпульсів1026.

Тут аж ніяк не йдеться про те, що Три сили зроблять вас щасливими. Справді, якщо успішні люди схильні відчувати свою вищість і водночас невідповідність, то успіх до певної міри передбачає таку собі компромісну угоду зі щастям. Відчуття власної недосконалості болісне. Однак життя без важко здобутих досягнень і тріумфального подолання труднощів може не приносити задоволення. Коли ми надзвичайно добре робимо хоч будь-що винятково складне — виникає глибоке задоволення і навіть захват. Змушуючи себе піднятися на новий рівень чи подолати нову перепону, ми відчуваємо радість і гордість.

Спроби поговорити про те, як люди знаходять сенс життя, майже неодмінно завершуються банальностями, однак все одно складається враження, що справжні досягнення приходять з тривалої роботи. Життя, присвячене лише теперішньому, щоб почуватися добре тут і зараз, навряд чи можна назвати самореалізацію. Теперішнє саме собою надто мізерне і порожнє1027. Усім нам потрібне майбутнє, щось вище і більше за нашу теперішню винагороду, щось, до чого ми прагнемо і в що свідомо робимо свій внесок. Австрійський психолог Віктор Франкл (який пережив Голокост) писав, що щастя «не можна піймати; воно має прийти […] як незапланований побічний ефект особистої відданості чомусь більшому за нас самих»1028. Три сили не обіцяють змістовного життя, та уможливлюють його, даючи людям змогу вловити пульс часу — жити не лише в теперішньому, а також і в майбутньому, присвячувати себе змінам світу в чомусь великому чи малому, а потім робити все можливе, щоб втілити ці зміни.

Зрештою, Три сили — це спосіб зміцнитися, який можна використати для егоїстичного самозбагачення або для блага інших. Людям, які володіють Трьома силами, нічого не гарантовано, і вони ризикують зазнати справжніх патологій. Однак саме такі люди здатні перетворювати власні і чужі життя.

Поза сумнівом, заклик до Америки відновити її Три сили парадоксальний, адже якщо Три сили Америки спираються на толерантність, можливості та рівність, то успіх Трьох сил країни загалом завжди перебуватиме в опозиції до успіху Трьох сил окремих груп. Тією чи іншою мірою відчуття вищості кожної групи Трьох сил майже за визначенням не толерантне або навіть упереджене. Тож Три сили Америки перебуватимуть у конфлікті із відчуттям вищості своїх груп і намагатимуться його підтяти. Іронія полягає в тому, що цей конфлікт до певної міри забезпечить аутсайдерський культурний статус американських груп Трьох сил — принаймні для першого або другого покоління — а це, своєю чергою, сприятиме їхнім Трьом силам (поглиблюючи їхню загроженість) і стимулюватиме їхній успіх.

Однак у довготривалій перспективі Три сили Америки надто потужні для шовінізму цих груп. Їх просто поглинуть. Справжня перспектива Америки з Трьома силами — це день, коли в країні зникнуть усі успішні групи і залишаться успішні індивіди.

На цю книжку нас надихнули наші батьки, Леон і Дайана Чуа і Сай та Флоренс Рубенфелди.

Ми дуже вдячні друзям, родичам