Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Останній рейс, Владлен Олексійович Суслов 📚 - Українською

Читати книгу - "Останній рейс, Владлен Олексійович Суслов"

310
0
09.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Останній рейс" автора Владлен Олексійович Суслов. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 79
Перейти на сторінку:
class="book">Луговий розповів про обшук в будинку Тетері, про засідку, про напад на Сахна, про допит дружини Тетері.

— Для охорони сім'ї Сахна сьогодні вранці під виглядом сина його однополчанина в них оселився лейтенант Олійник. Він нібито приїхав у наше місто складати вступні екзамени до художнього інституту.

— Що ж, непогано, — схвалив Єлізаров. — Здається, Олійник і справді захоплюється живописом.

— Авжеж.

— Ми попередили Сахна, що про справжню роль Олійника не повинен знати ніхто, навіть його рідні.

— А не здогадаються?

— Навряд. Я зв'язався прямим проводом з Новосибірськом і попросив наших колег надіслати телеграму Сахну від імені його фронтового друга. Вночі Олійник поїхав на станцію Міжгірську, там сів на новосибірський поїзд і був зустрінутий на вокзалі Сахном та його дружиною. Сахну ми тимчасово видали пістолет.

— Вірно. А із зброєю він уміє поводитись?

— Колишній фронтовик…

— Здається, я перебив твоє заняття… Щось важливе, серйозне?

— Я сьогодні немовби Жан Шампольйон…[1] Лише з тією різницею, що він розгадував єгипетські ієрогліфи на Розеттському камені, а я — Тетерині карлючки, — пожартував Луговий.

— Успішні твої археографічні дослідження?

— Погляньте, — Андрій Остапович розгорнув 87 сторінку. — Він написав «ОСМ 300 крб». Очевидно, «ОСМ» — ініціали спільника, бо мова йде про гроші. Або Тетеря винен цьому «ОСМ» триста карбованців, або навпаки. На 124 сторінці «СО 1750 к. — … Не думаю, щоб Тетеря свідомо переставив перші дві літери. Напевно, він має на увазі іншого учасника зграї. Але припустимо, це не так. Тетеря помилився, переплутав літери. — Андрій Остапович перегорнув ще з десяток сторінок. — Бачите, ось тут — теж «СО 830 к.» і нижче «СО 3695 к», а ось тепер «ОСМ 110 рат.» Так що гадаю, мова йде про двох співучасників зграї: «СО» і «ОСМ».

— Ану, Андрію Остаповичу, підніми, будь ласка, протокол допиту сусідів Чистякова. Вони, здається, вказують ім'я й по батькові «професора».

Знайшовши потрібний протокол, Луговий швидко пробіг його.

— Так… так… Ось! «Я сама особисто бачила, як до Чистякова заходив чоловік, років приблизно п'ятдесяти… Чистяков казав, що він професор, і називав його чи то Сергієм Олександровичем, чи то Сергієм Олексійовичем…»

— Отже, можна умовно припустити, що «СО» — Сергій Олександрович чи Олексійович. Залишається «ОСМ».

— Щодо «ОСМ» у мене є деякі міркування. За усталеною традицією, перша літера в ініціалах — ім'я, друга по батькові, третя — прізвище. Експертизою встановлено, що на чемодані, вилученому в камері схову на вокзалі, раніш були викарбувані ініціали «ОМ»… Якщо ми виходитимемо з цієї гіпотези, тоді ім'я власника чемодана починається на літеру «О». Припустимо, що він випустив по батькові і наступною літерою позначив своє прізвище. Тоді «ОМ» і «ОСМ» та сама особа.

— А якщо допитати Чистякова? Він не змінив своєї поведінки, дає які-небудь показання?

— Сьогодні вранці викликав. Така сама картина: виє, гавкає і нявкає. А в тюремній камері називав себе навіть царем Іваном Грозним, винахідником космічних кораблів…

Всього і не перелічиш. В літературі з психіатрії я не знайшов опису випадку, коли б душевнохворого переслідувало кілька нав'язливих ідей. Звичайно їхній хворобливий стан зосереджується в якомусь одному напрямку, на якійсь одній ідеї, а Чистяков їх змінює мало не кожну годину. Та й зіниці в нього нормальні. Одним словом, типова симуляція, але згідно з кримінально-процесуальним кодексом ми зобов'язані направити його на судово-психіатричне дослідження.

— А дружина Тетері? Доцільно ще раз допитати її?

— Навряд. Здається, вона розповіла все, що знає. Як видно з її слів, Тетеря не ділився з нею тонкощами своїх злочинних махінацій, їй можна вірити. У всякому разі вона одразу призналася, що носила хабара Сахну, що до них заходив Поніманський і… — Луговий зупинився, не докінчивши фрази.

— Чого ж ти замовк?

— … казав про якогось листа, про Баку, про Опанаса…

— Гадаєш, що Опанас — це «ОСМ»?..

— Схоже на це. Тим паче — його ім'я згадувалось разом з листом. Лист, певно, анонімка… Отже, виходить, Поніманський, як і Тетеря, знає «ОСМ», знає і про анонімку. Про такі справи він міг розповісти лише своєму співучасникові. Висновок напрошується сам собою: Поніманський, Тетеря і Опанас в одній зграї.

— Але при чому тут Баку? Ще одна загадка? — сказав Єлізаров. — Як ти дивишся на такий план: поїхати зараз на фабрику «Спартак»?


ДІМА ПІДКОРЯЄТЬСЯ БІЛЬШОСТІ

Альоша й Володя, затамувавши подих, слухали Діму.

— … Електричка прибула в Ясне, я самим першим вистрибнув з вагона і за водокачку. Звідти, як на долоні, все видно. На платформі ліхтарі горять. Чекаю, чекаю, нарешті з вагона виповзає він… Тут його якась жінка зупинила… Товаришу Шкарбун, — каже, — ви додому? Не проти, якщо я з вами? Сама боюсь.

— Молодець! Узнав прізвище, — похвалив Володя.

— Це що! Слухайте далі. Пішли вони, а я за ними. Розмовляють про погоду, про огірки… Загалом, про всяку всячину. Нічого цікавого, йшли, йшли, потім Шкарбун каже: «Ну, до побачення. Я вже вдома», — і в хвіртку. Жінка пішла, в будинку Шкарбуна світло з'явилося. Я до вікна. Нічого не видно. Фіранка заважає. Я — так і сяк — не видно.

Спробував через паркан, а там здоровенний пес бігає. Отакий, — Діма високо підніс руку. — З теля.

— З теля? — скептично посміхнувся Альоша.

— Не віриш? Читав Конан Дойля «Записки Шерлока Холмса?» Справді, наче собака Баскервілей…

— Не заважай, Альошко! — попросив Володя.

— Що його робити? Бачу —

1 ... 59 60 61 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній рейс, Владлен Олексійович Суслов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Останній рейс, Владлен Олексійович Суслов"