Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око, Майкл МакКланг 📚 - Українською

Читати книгу - "Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око, Майкл МакКланг"

732
0
05.01.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око" автора Майкл МакКланг. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 71
Перейти на сторінку:
бо він пролив кров, щоб захистити його.

-- Отже, він не всемогутня істота, на яку скидався цього вечора?

-- Не думаю, інакше тисячу років тому весь світ опинився би під його впливом.

-- Будемо сподіватися, що йому вистачить сили, щоб прикінчити Короля Тіней, -- сказала я.

Тієї ночі ми більше не потерпали від атак тіньовиків. З наближенням світанку я почала вірити, що ми будемо в безпеці ще один день. Я забула про матір монстрів. Шемранг.

Атагос. Ти вже близько, промовив Та-Агот до себе. Я відчуваю тебе.

Він стояв, вдивляючись у темряву на сході. Я відчуваю, як ти мчиш крізь ніч, тінь серед тіней. Я майже чую твій запах. Я майже чую твій подих… Він здригнувся, на його обличчі болісна туга.

Я не намагалася зрозуміти ці дивні почуття між ними. Навіть, якщо забути про факт, що вона була його сестрою, як він міг прагнути її, коли вона зрадила його і прирекла до тисячолітніх страждань?

Вони не люди, вирішила я нарешті, і людська мораль, людські почуття і мотивація їх просто не стосуються. Через деякий час він стріпонувся і прорвав наступну діру в реальності.

З отвору вилетіли чорніші за ніч чорнильні щупальця і розірвали його навпіл.

Та-Агот заверещав. Тріщина почала обвалюватися. Щупальця потягнули верхню половину Та-Агота через напівобвалену тріщину в той час, як менші кошмари хлинули потоком, щоб добити солдатів. Вони рухалися неймовірно швидко, набагато швидше, ніж коли ми зустріли їх в залах Полум‘я.

Хольгрен мусив залишатися з Та-Аготом. Бо інакше йому гаплик. Я штовхнула його в тріщину, що зачинялася, і почала молитися, коли крики солдатів Та-Агота повалили мене на землю і я забилася в конвульсіях. Я міцно гепнулася на землю, обличчям на схід. Тріщина повністю закрилася.

Я чекала, коли до мене прийде смерть у вигляді одного з малюків Шемранг. На відстані, десь в трьох кілометрах, я побачила, як розквітає велике світло, чисто-біле змішане з тепло-золотим, і молилася, щоб Хольгрену знову вдалося прогнати Шемранг та її дітей.

Таготці прикінчили всі створіння, які прорвалися крізь портал, але дорогою ціною. Залишилося тільки дванадцять воїнів Та-Агота. Гадаю, я вціліла в основному тому, що не була рухомою ціллю. Вони вважали, що я мертва.

Коли крики затихли і я повернула контроль над своїм тілом, то встала і на нетвердих ногах пошкандибала на схід.

-- Тільки щоб він був живим, -- пробурмотіла я про себе. Позад мене таготці підняли нижню половину свого бога на широкі бронзові плечі й пішли за мною. Або принаймні вони рухалися в тому самому напрямку, що і я.

На сході світліло небо. Невдовзі створіння Короля Тіней втратять свою силу над поверхнею землі. Якщо Хольгрен ще живий, можливо нам вдасться до ночі добратися до Шедоуфола і знищити масивну, чорну брилу, в якій, як я підозрювала, знаходилася сила Короля Тіней. Якщо ж Хольгрен мертвий… Ні. Це неможливо. Абсолютно неприпустимо.

На непевних ногах я пустилася бігом.

 

Перш ніж я з‘явилася там, де, як мені здалося, я побачила спалах магічного світла, на небі зажеврів фальшивий світанок і дозволив мені краще зорієнтуватися на місцевості. Так далеко на схід сніг не падав. До мене дійшло, що ми знаходилися поблизу річки, де ми з Хольгреном вперше зустріли тіньовиків. Ми зайшли набагато далі, ніж я собі уявляла.

Ми були на краю величезної, вкритої травою рівнини, що вела до ріки в зоні колючих кущів і розкиданих, погнутих вітром дерев. Земля була нерівною. Я не раз спіткнулася. Весь цей час я пильно вдивлялася в небокрай, в пошуках якогось сліду Хольгрена чи Та-Агота. Я не бачила нічого, не побачила нічого з часу того спалаху світла.

Я знайшла їх в неглибокому заглибленні, майже захованому навколишніми кущами. Верхня половина Та-Агота лежала, стікаючи кров‘ю, в рідкій, сірій траві. Його очі були закриті. Хольгрен лежав неподалік. Спочатку мені здалося, що він мертвий, і моє серце пронизав гострий біль. Тоді я побачила, як його груди повільно підіймаються і опускаються.

Він прогнав створіння геть. Дорогою ціною. Та-Агот глянув на мене своїми схожими на зорі очима. Я проігнорувала його. Невдовзі прибудуть його послідовники з нижньою половиною і він буде як новий.

Я підійшла до Хольгрена і перевернула його. Його обличчя було вкрите кров‘ю, одяг порваний на клапті. Шемранг або її діти дісталися до нього, хоч і не надовго.

-- Він врятував тобі життя, -- сказала я. – Вилікуй його.

Ні.

-- Як бог може бути таким дріб’язковим? – запитала я. – Як ти можеш відмовитися допомагати комусь, хто звільнив тебе від тисячолітніх мук?

Якщо він виживе, я пробачу йому зраду. Більше я для нього не зроблю.

Прибули інші. Та-Агот почав складувати своє тіло назад. Я примостила голову Хольгрена собі на коліна і витерла більшість крові з його обличчя. Він дихав, неглибоко, але не прокинувся.

Менше ніж за пів години Та-Агот і його люди були готові вирушати в дорогу. Хольгрен досі не прокинувся.

-- Та-Аготе, -- сказала я. – Я потребую твоєї допомоги. Якщо не хочеш вилікувати його, то принаймні накажи своїм людям нести його. Якщо він опиниться надто далеко від тебе, то перетвориться в слугу Короля Тіней. Це стане ще однією перемогою твого ворога.

Спочатку я думала він відмовить мені навіть в цьому, але він просто кивнув, стиснувши зуби, і один з солдатів викинув свій щит і закинув Хольгрена собі на плече.

Та-Агот вирушив на схід, в бік сонця, що здіймалося над обрієм.

Вона переходить вбрід річку, сказав він. Вона вже дуже близько.

-- Отже, вона вже близько також до Шедоуфола, -- сказала я. – Ми дістанемося туди задовго до темряви, і застанемо Короля Тіней, коли він найбільш вразливий.

Спочатку сестра, сказав він. Ворог потім.

1 ... 59 60 61 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око, Майкл МакКланг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Злодійка, яка плюнула Фортуні в добре око, Майкл МакКланг"