Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Не чужі, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не чужі" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 97
Перейти на сторінку:

— Я вечерю приготувала, — розрізаю тишу, що нависла над нами. Тупцюю на місці, почуваючись незручно.

— Не варто було, я в столовій встиг поїсти, — якось занадто байдуже промовляє Давид і озирається навколо.

Його погляд зупиняється на полицях, де панує ідеальний лад, брова здивовано повзе вгору, але він ніяк не коментує це. Мовчки проходить повз мене до ванної кімнати, вітається з котом.

Я чую, як дзюрчить вода в умивальнику, та тікаю в кухню. Розчаровано дивлюся на запечену картоплю та курку, яка ось-ось має приготуватися. Стає прикро. Але можна ж чай заварити й із тортиком попити?

Я вмикаю чайник і виймаю з холодильника торт. Червоні сердечка на білому кремі мають смішний вигляд, але й водночас романтично. Я ставлю торт на стіл. Давидові обов’язково сподобається.

Наливаю чай у чашки. Давид усе ще у ванній кімнаті. Я сідаю за стіл і нетерпляче постукую пальцями по стільниці. Ну чого він так довго?

Нарешті я чую як відчиняються двері, кроки наближаються до мене. Давид в одних спортивних трико. Зазирає в кухню й звісно помічає, що я добре так похазяйнувала тут за його відсутності.

— Ти викликала клінінгову службу? — цікавиться він, сідаючи навпроти мене.

Чоловік кидає на стіл пачку цигарок і запальничку, витягує під столом ноги. Його поза абсолютно розслаблена. Я ж уся скута поряд із ним. Не знаю, куди погляд свій подіти.

— Ні, я сама тут прибралася. Вибач, якщо тобі не сподобалося це. Просто… просто тут був безлад і я не змогла втриматися, — кажу правду я.

— Неочікувано, — хмикає Давид і коситься на торт.

— Якщо ти не голодний, то курку на завтра залишу, а зараз можна торт із чаєм поїсти, — спохопилася я.

Від вигляду напівголого чоловіка всі думки розлетілися в різні боки. Думки про їжу випарувалися, залишилися лише ті, що соромно промовляти вголос.

Давид переводить погляд на торт. Кривиться. Тягнеться за цигаркою і промовляє:

— Я не їм солодке.

Його слова вибивають усе повітря з грудей. Стає страшенно прикро. Адже я так старалася.

— Я сама його спекла, може, скуштуєш? Він не дуже солодкий. І з малиною, — моя спроба вмовити його здається мені жалюгідною. Але, дідько, я ж так старалася, невже не можна хоча б удати, що йому все подобається?

Адже так мають робити хлопці, хіба ні? А ще нахвалювати дівчину за її кулінарні таланти.

— Я вже сказав, що не їм солодке, — занадто різко відповідає мені Леонов.

— Зрозуміло, — я підіймаюся зі стільця, злість вирує в мені й розходиться венами.

Беру зі столу тарілку з тортом, перед очима червона пелена гніву, образи й розчарування. Я вся тремчу. Адже я так чекала на нього! Готувалася! А він… одне розчарування. А так хотілося романтичної казки.

Я відчиняю тумбочку під раковиною й одним рухом змахую торт у сміттєве відро. Не кажучи ані слова, відкручую кран і мию тарілку. Погляд Давида пропалює мене.

— Я теж не їм солодке, — глухо промовляю я, повертаюся до нього. На очі навертаються сльози. — Я піду тоді додому, — відкидаю в бік рушник і виходжу з кухні.

1 ... 59 60 61 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не чужі, Аріна Вільде"