Читати книгу - "Заспокійливе для химери, Козел Валерія"

Айшес сіла на краєчок ліжка. Біла нічна сорочка, легкими складками спадала по її тілу. Лукас роздягнувся і сковзнув під ковдру. Він ліг спиною до дівчини, не міг дивитися на неї, настільки прекрасною вона йому здавалась. Герцог ледь стримувався, аби не заточити її в своїх обіймах. Він відчув легенький поштовх, Айшес також лягла під ковдру.

- Добраніч, Лукасе, - прошепотіла вона.

- Солодких снів, Айшес, - відповів він тихо.

***

Айшес прокинулась посеред ночі від нерозбірливого бурмотіння. Протерши сонні очі, вона сіла на ліжку і озирнулась. Поряд з нею лежав Лукас. Дихання його було нерівним, руки міцно стискали ковдру. Герцога лихоманило, він марив.

- Ні… не потрібно… не робіть цього… не торкайся… - хрипів він, - благаю, не потрібно…

Айшес схилилась над ним, руки її самі потягнулись до його волосся. З кінчиків пальців дівчини зірвалось бузкове сяйво. З кожним дотиком герцог затихав, дихання його ставало все рівнішим і спокійнішим. Ще декілька дотиків і герцог мирно засопів, наче не було ніякого кошмару. Від вигляду його спокійного обличчя, Айшес мимоволі посміхнулась і, піддавшись моменту, легенько торкнулась губами його чола. На мить їй здалось, що це відчуття їй знайоме… сама того не розуміючи, вона спокійно заснула притиснувшись до нього.