Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 134
Перейти на сторінку:

На це Джеймс відповів.

- Я не впевнений у термінології. Я зустрічався з нею від сили два тижні і після цього все полетіло до чортової матері. Не впевнений, що наші відносини з нею дотягували до позначки "зустрічаємося". І пробач…

- За що?

- Пітер розповів мені про той випадок з Полою. Я дійсно не знаю, чому вона так вчинила. Хотів би сподіватися, що то була лише випадковість і вона насправді не хотіла обливати тебе водою, але…

- Нічого страшного. Справді. Нічого страшного не трапилося.

- Я сподіваюся.

На якусь мить запала тиша. А потім Елінор заговорила.

- Якби не Дарко, то все могло б бути інакше для тебе. Ти спокійно жив би далі і навіть не думав би про те, що хтось із твоєї родини передав тобі магічну силу. Ти міг би не ховатися від Поли та від рідних, а тепер у тебе є секрет, і розкривати його нікому не можна. Принаймні поки ми не з'ясуємо, хто з твоїх предків володів магією, - сказала Елінор, стежачи за реакцією Джеймса: той насупив брови.

- Але все саме так, як є. Я з милицями, а Пола з новими шанувальниками. А батькові про таке справді краще не знати. Вирішить, що в мене дах поїхав. І в чомусь він мав би рацію, - пробурмотів Джеймс і знову зазбирався. - Знаєш, мені справді час.

- Тоді до зустрічі, Джеймсе Брістоул.

Озброївшись милицями, він незграбно вибрався з-за столу. Загіпсована нога все ж таки зачепилася за стілець; від різкого уколу болю йому захотілося вилаятися, але Джеймс лише сильніше стиснув зуби.

- Обережніше!  - Елінор миттю звільнила прохід від стільців.

- У моєму випадку це вкрай малоймовірно, - поскаржився Джеймс і, не дивлячись на дівчину, поспішив до виходу.

У медпункті Джеймсу виміряли тиск і вкололи коктейль із заспокійливого з знеболюючим. На додачу всього наказали посидіти спокійно на кушетці, куди він дошкандибав і ледь не звалився на підлогу, намагаючись влаштувати зламану ногу з усіма зручностями.

Гіпс! Як він набрид Джеймсу за лише тільки один день у школі! А попереду ще довгі тижні вдвох із цією колодою. Дивно, чи то від роздратування, чи від чогось ще, але у якусь мить гіпс здався йому легшим. Занадто стомлений, аби перейматися цим, Джеймс сперся на стіну позаду себе.

Він знеможено стягнув з голови бейсболку і обмацав ледь відрослий їжачок волосся. Все не так погано. Волосся виросте, і гіпс знімуть, Френк впіймає цього Дарко, одного разу взяв того хитрістю і ще раз візьме, і Елінор Еван-Грін зникне з його життя так само блискавично, як і з'явилася. Головне, щоби все без рецидивів, міркував Джеймс про себе.

Несподівано вхідні двері відчинилися, і на порозі з'явився Френк. Він буквально підлетів до кушетки, ледь не знісши зі свого шляху пару стільців та ширму. Це не людина, а торнадо. Джеймс ледве встиг натягнути бейсболку назад.

- Приймаємо сонячні ванни? - глузливо уточнив Френсіс і застиг на місці. - Твої очі, знову чорні.

Останні слова він майже прошепотів, але хлопець все одно почув.

- Не розумію про що ти, - відмахнувся Джеймс, потираючи повіки.

Коли він знову підняв погляд на Френка, той лише хмикнув.

- Так вже краще. Досить прохолоджуватися, Брістоуле. Настав час займатися справами.

- Ви що у няньки записалися? А це не може якось зачекати? Я тільки-но зібрався перевести подих і мій гіпс зі мною солідарний, - він постукав по важезній нозі кінчиками пальців.

- Час, Брістоуле, час - гроші! У твоєму випадку час - твоє життя. Чим більше встигнемо зробити, тим більше шансів вижити. Зрозуміло пояснюю?

Джеймс дуже хотів кинути в діставучого відвідувача милицями, але натомість зібрав усі свої сили, піднявся і поплентався слідом за Френсісом.

- Чи можу я поцікавитися, куди ми йдемо? - спитав хлопець, коли Арош завів його на четвертий поверх старого корпусу. - Я повинен знати, заради чого піднявся на вісім прольотів.

Хоча б не пропонують понести на руках, і на тому спасибі, подумав Джеймс. Френсіс буцімто почув його думки.

- Я б тебе поніс, але дехто заревнує. Та нічого такого, я просто мушу тебе відрекомендувати.

- Та я ще вчора з усіма перезнайомився. Може, вистачить поки що знайомств? Я й ранішніх імен ще не запам'ятав.

Цей випад залишився поза увагою.

Вони увійшли до порожнього класу і Френсіс щільно прикрив двері. Джеймс зробив крок уперед і, затиснувши під пахвами милиці, застиг. Перед ним стояла білошкіра жінка з пишною копицею світло-рудого волосся. Їй було не більше тридцяти і виглядала вона дуже красивою. Ідеальні риси обличчя, чорні очі, від погляду яких хотілося провалитися крізь землю, витончена лінія підборіддя та ніс, який не відмовилися б намалювати усі художники Ренесансу. Але незважаючи на всю цю холодну красу, вона здалася Джеймсу приємнішою за інших вчорашніх знайомців. Швидше за все через те, що вона щиро посміхнулася до нього.

- Мадам Д'Еспер, це і є Джеймс Брістоул, - представив Джеймса Френсіс.

Жінка граційно зробила короткий крок уперед і сильною крижаною рукою знизала руку Джеймса. Її дотик здався йому в сто разів холоднішим, ніж дотик Елінор.

1 ... 60 61 62 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"